Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Бруд, -ду, м. 1) Грязь, нечистота. Як би знала, мій миленький, що я твоя буду, випрала би-м сороченьку з чорного бруду. Чуб. V. 332. 2) Околоплодная жидкость у роженицы, вытекающая передъ появленіемъ младенца. Попереду бруд одійде, тоді дитина родиться. Черк. у. У Мил. 21: послѣродовое очищеніе. 3) Гной изъ нарыва, раны. Оце палець як обривало, так скільки з його бруду попойшло. Черниг. 4) Поросль волосъ у брѣющагося человѣка. Який у тебе бруд великий поріс. Полт. г.
Голій, -лія, м. Брадобрей, цирюльникъ.
Заточи́ти, -ся. Cм. заточувати, -ся.
Коміронька, -ки, ж.; комірочка, -ки, ж. Ум. отъ комора.
Обізрітися, -рю́ся, -ришся, гл. = обіздрітися.
Посмішкувати, -кую, -єш, гл. Насмѣхаться. Нам треба, щоб хто посмішкував з нас чи що? Камен. у.
Пуґачі, -чів, мн. = матаржин. Шух. І. 144.
Скіра, -ри, ж. Кожа. Шух. І. 122. (Швець) буде чоботи шити, мені скаже скіри волочити. Гол. IV. 185. Ум. скірка.
Стовма нар. Стоймя. Вх. Зн. 67.
Талья, тальян и пр. Cм. талія, таліян и пр.