Виліплювати, -люю, -єш, сов. в. виліпити, -плю, -пиш, гл. Лѣпить, слѣпить, вылѣпить. З молодого, як з воску: що хоч, те й виліпиш.
Громни́чний, -а, -е. Относящійся къ празднику Срѣтенія.
Ґзимс, -су, м. Карнизъ.
Заборо́ло, -ла, с. Забрало.
Кутач, -ча, м. Кочерга.
Ли́ко, -ка, м. 1) Лыко. З однієї липи двічи лика не деруть. Кричить, мов з його чорт лика дере. не мішайтесь між чужі лика. Не мѣшайтесь не въ свое дѣло. 2) Веревки (изъ лыкъ?), которыми татары въ прежнее время связывали захваченныхъ ими во время набѣга людей. Поэтому: бути в татарськихъ ликахъ — попасть въ неволю къ татарамъ. в'язати в лина. Брать въ неволю. Попереду біжить чавуш великий і грамоту султанову читає: в'язати в лика всіх, або стинати. Ум. личко. Виміняв ремінець на личко.
Недорісток, -тка, м.
1) Недоросль.
2) Карликъ.
Почервонити, -ню́, -ниш, гл. Сдѣлать краснымъ.
Розджохатися, -хаюся, -єшся, гл. Разсвирѣпѣть.
Ходник, -ка, м.
1) Ходъ. У овечих воріт є купальня з п'ятьма ходниками.
2) Родъ ковра.