Війтівство, -ва, с. Должность війтова.
Кручий, -а, -е. Вороновъ. — син — бранное слово. Да вже ж на Україні не одна жінка курку зготувала, тебе, ляха, кручого сина, на ніч чекала.
Лену́ти, -ну́, -не́ш, гл. Летѣть. Леньмо, поленьмо до свого пана. Кину пером, лену орлом, конем поверну, а до свого отамана таки поверну.
Насупонитися, -нюся, -нишся, гл. = насупитися. Насупонивсь як той сим.
Переливки, -вок, ж. мн. Употребл. съ отрицаніемъ въ значеніи: не шутки, не пустяки. Наші бачать, що не переливки, страшно! От царівна бачить, що не переливки, кличе до себе своїх князів.
Потур, -ру, м. Поблажка, потворство. Потуру дітям не даю, навчаю. Потуру не давав Василеві, щоб ще гірш з того чого не вийшло.
Пробілуватий, -а, -е. Бѣловатый. Пробілуваті вовки зімою. У того хлопця на голові волосся було пробілувате, наче зовсім біліє.
Решт, -ту, м. = решта.
Тростити, -щу́, -сти́ш, гл. О конѣ: быть больнымъ тростю. Кінь тростить.
Щебеташечка, -ки, ж. Ум. отъ щебеташка.
