Бирнак, -ка, м. Палка съ крючкомъ, которою ловятъ овецъ.
Вигукувати, -кую, -єш, сов. в. вигукнути, -ну, -неш, гл. Выкрикивать, выкрикнуть, вскрикнуть. Ідуть вози із-за гори вискрипуючи, а за ними чумаченьки вигукуючи.
Галайко, -ка, м. Крикунъ, верезга.
Збанува́ти, -ну́ю, -єш, гл. 1) Затосковать. Мовлять мені добрі люде, що я схорувала, а я тако й за миленьким дуже збанувала. — на о́чі. Ослѣпнуть. Уже третій рік, як збанував на очі й німого не бачить.
Конт, -ту, м. Продовольствіе, съѣстные припасы. Хліба не купуємо; конту з обох нас доволі.
О II, пред. 1) Съ винительнымъ падежемъ: а) = об 1 (рѣдко и лишь въ литературн. языкѣ). О мур старою головою ударилась і трупом пала. б) при обозначенія времени: въ. О той час; о сю пору. ; в) при обозначенія мѣры: на. О єден сажень довший. О два роки молодший. г) обозначаетъ цѣль, къ которой направлено дѣйствіе: о, за. Боротися, дбати о що. Тяжко о хліб. Cм. про. 2) Съ мѣстнымъ или дательнымъ падеж. а) = об 2а. Ой сподівайся мене тоді в гості, як будуть о Петрі бистрії ріки-озера замерзати, об Різдві калина в лузі процвітати. 3) = об 2б. О шести ногах.
Полупити, -плю́, -пиш, гл. 1) Облупить; обчистить. Воліла я, воли мої, вас всіх полупити. Дають мені бараболі полуплені їсти. 2) О насѣдкахъ: высидѣть (во множествѣ). Хоч би тобі один розбовток! Усі яйця квочки полупили.
Ударяти, -ряю, -єш, сов. в. уда́рити, -рю, -риш, гл. 1) Употребляется лишь сов. в.: ударить, несов. въ очень рѣдкихъ случаяхъ. Ударив кулаком у стіну. Та вирвала травиченьку, та вдарила по личеньку. Ударив києм. Куля вдарила. ударити під личко, під лице. Ударить въ ухо. — на одліт. Приблизивъ правую руку къ лѣвому плечу, ударить отъ себя. Ударив мечем на одліт. І в погоду часом грім ударить. Дощ ударив та ше і з вітром. Треба про те нам дбати, щоб Господь дощиком ударив. ударити чоло́м. поклониться. Перші посли прийшли, хорошенько в хату ввійшли, та вдарили чолом перед нашим столом. — лихом об землю. Cм. лихо. 2) — на ко́го. Нападать, напасть. Наступить військо проти мене.... ударить на мене війною. 3) Только сов. в. — ногами, — гопака. Пуститься въ танецъ. Вельможна громада не втерпіла, ударила старими ногами. Посадила вража бада на трьох яйцях гусака, сама вийшла на вулицю та вдарила гопака. 4) — у дзвін. Зазвонить. Гей вдарили сумно-нагло у голосний дзвін. Ударили в дзвони. — в тимпани. Заиграть на тимпанахъ. Ударте в тимпани, у гуслі дзвоніте. — у струни. Ударить по струнамъ. Ой ударю ж зразу у струни живії. 5) — з гармати. Выстрѣлить изъ пушки. Вдарили з гармати. Также и объ иномъ огнестрѣльномъ оружіи. Ударив з рушниці, з пістоля. вдарила гармата. Выстрѣлила пушка, дала выстрѣлъ. Ой над річкою Самарою вдарили гармати. 6) вдаряти в багатство. Жить богато. У багатство не вдаряє, а чим має, тим витає. 7) вдаряти на що. Обращать вниманіе на что. Москаль на сльози не вдаря.
Хоха, -хи, ж. Страшилище, пугало, которымъ пугаютъ дѣтей. оце́ хо́ха! — говоритъ на странно одѣтую или странно повязанную женщину.
Чубанина, -ни, ж. Первоначально: тасканіе другъ друга за волоси, а затѣмъ и вообще драка. Велика була чубанина навкулачках.