Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Валочка, -ки, ж. Ум. отъ валка.
Відклепати, -па́ю, -єш, гл. Отбить косу молоткомъ.
Жиро́ваний, -а, -е. 1) Избалованный, шалунъ. 2) Инкрустированный.
Облапувати, -пую, -єш, сов. в. облапати, -паю, -єш, гл. Ощупывать, ощупать. Став він облапувати (круг себе). Мнж. 130. Треба тебе скрізь облапати, бо мені здається, що гроші в тебе.
Пенякуватий, -а, -е. 1) Придирчивый, навязчивый. 2) Упорный, упрямый. О. 1862. Т. 82. Устань, устань, мила, привіз я дубину, тонку та довгу та сукувату, на шею спину пенякувату. Чуб. V. 644. І не бачила такої пенякуватої дівчини — щоб по її було. Черниг. у.
Поличчя, -чя, с. Портретъ. Посилаю тепер тобі, друже мій єдиний, своє поличчя. (О. 186І. X. 8).
Потерпати, -па́ю, -єш, гл. 1) Терпнуть. Ой як іде з коршми, то й викрикає, а на мені тіло та потерпає. Чуб. V. 1091. 2) Бояться, дрожать. Всі жиди в страху, кождий потерпає. ЕЗ. V. 200. Я потерпаю за свою дитину: саму покинула, а воно мале. Н. Вол. у. Ми тут потерпаєм за його, бо ще повіситься. Н. Вол. у. Злодій їден за другого потерпає. Н. Вол. у.
Роскрівавити Cм. роскрівавляти.
Хиза, -зи, ж. = охиза. Мир. ХРВ; 125.
Чмовхати, -хаю, -єш, гл. Трепать во второй разъ (ленъ, пеньку): Угор.