Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

ліщебник

Ліще́бник, -ка, м. Орѣшникъ. Сумск. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 373.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛІЩЕБНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛІЩЕБНИК"
Леґе́йда, -ди, м. 1) = леґарь 2. Вх. Зн. 33. 2) Неповоротливый человѣкъ, увалень.
Недаром нар. Не напрасно, не безъ причины. Бо вже недаром козацький кінь по табору гуляє, мабуть Івася Коновченка на світі немає. Макс. (1834), 56.
Післище, -ща, с. Ремень, на которомъ висятъ стремена. Мнж. 189.
Притягатися, -га́юся, -єшся, сов. в. притягтися, -гнуся, -нешся, гл. 1) Притягиваться, притянуться, быть притягиваемымъ, притаскиваемымъ. 2) Только сов. в. Притащиться, прійти.
Пузан, -на, м. Брюхачъ. Г. Барв. 313. Ум. пузанчик. Старий батько сидить коло хати та вчить внука — пузанчика чолом оддавати. Шевч. 261.
Роскрехтатися, -хчу́ся, -чешся, гл. Расквакаться (о лягушкахъ). Жаби иноді як роскрехчуться, все: кре, кре. Радомысл. у.
Смертельний, -а, -е. 1) Смертельный, смертоносный. Смертельний меч того минає. АД. І. 187. Помалу, братці! Не вразьте моїх смертельних ран. Мет. 2) Смертный. Од гріхів смертельних душу одкупляє. АД. І. 188. Лежить на смертельній постелі. Н. Вол. у.
Статний, -а, -е. , статній, -я, -є. 1) = статечний. Черк. у. Він чоловік статній: з ледачим не знається, до шинку не ходе, у лайку, у бійку не зайде. Васильк. у. 2) Зажиточный. Статній ґазда. Шух. І. 106. 3) О верхней одеждѣ: длиннополый. Гол. Од. 52. 4) ста́тний вечір = свят-вечір. МУЕ. III. 56.
Стишатися, -шаюся, -єшся, сов. в. стишитися, -шуся, -шишся, гл. Утихать, утихнуть, успокоиться. На селі вже гомін стишався. МВ. (О. 1862. І. 173). А щоб ти не стишавсь. Ном. № 3736. Вона лягла стишилась-стишилась, — тіки дух зводиться. Павлогр. у. Ледві вже його розговорила: і цілувала вже, і обнімала, — насилу стишився. МВ. (О. 1862. III. 66). Навіки стишилась. Мил. 165.
Шкода 1, -ди, ж. 1) Вредъ, убытокъ. Шкода нікому не мила. Ном. № 2301. Слова шкоди не нагородять. Ном. № 2299. Въ частности: потрава. Воли в шкоді заняв. Гуси як ідуть у шкоду, дак і розмовляють: по два на колосок, по два на колосок. Грин. І. 252. 2) Человѣкъ, часто причиняющій вредъ, шаловливый, проказникъ. Ну й шкода оцей хлопець, — нічого за їм у садку не вдержиш. Харьк. То же и о животныхъ, склонныхъ къ потравамъ и пр. КС. 1898. VII. 47. 3) Какъ нарѣчіе: жаль. Теплий кожух, тільки шкода — не на мене шитий. Шевч. 124. Нема Петра, тілько Гриць, шкода ж моїх паляниць. Чуб. V. 101.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЛІЩЕБНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.