Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

уговорити

Уговорити, -рю́, -риш. Cм. уговоряти.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 314.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "УГОВОРИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "УГОВОРИТИ"
Деліка́тність, -ности, ж. Нѣжность.
Забіга́ння, -ня, с. 1) Забѣганіе. 2) Предупрежденіе.
Злякатися, -каюся, -єшся, гл. Испугаться. Жінка, злякавшись, упала перед ним. Єв. Мр. V. 33. Еней, пожар такий уздрівши, злякався, побілів як сніг. Котл. Ен. II. 30. Злякався хлопчик, аж поблід. Гліб. 56.
Оплатити, -ся. Cм. оплачувати, -ся.
Пакісливий, -а, -е. Пакостный. Н. Вол. у.
Пересушуватися, -шуюся, -єшся, сов. в. пересуши́тися, -шуся, -шишся, гл. Обсушиваться, обсушиться. Через річку брела — да й замочилася, зайшла, до сестри — пересушилася. Чуб. V. 107.
Поспивати, -ва́ю, -єш, гл. Надпить. Кішка глечики поспивала. Харьк. г.
Сцяти, сцю, сциш, гл. 1) Мочить, сцать. 2) = сцати.
Тра-ра-ра! меж. Припѣвъ. Грин. III. 461.
Чмакати, -каю, -єш, гл. Чавкать.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова УГОВОРИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.