Ведмедиця, -ці, ж. Самка медвѣдя. «Дам, — каже ведмедиха, — тобі свого й покорму, дам ще ведмежого сина тобі на послугу, да тілько не губи мене з світу.»
Відсвіт, -ту, м. Отраженіе. Яким повів очима навкруги, ніби шукаючи в проворній воді її (Зосиного) чарівничого одсвіту.
Дим, -му, м. Дымъ. Стид не бим, очей не виїсть. Хто вітру служить, тому димом платять. Намітка як дим тоненька. По за лугами дими стовпами. Ой то не дими, то з коней пара. Ди́мом пішло́ , — взяло́ся. Сгорѣло. Взялись димом гостроверхі шляхецькі будинки, виглядають із за печищ білії хатинки. Ум. Димо́к, димо́чок. Вітер повіває, димок пошибає, а між тим димочком ластівка літає.
Доцу́плювати, -люю, -єш, сов. в. доцу́пити, -плю, -пиш, гл. Дотаскивать, дотащить что-либо.
Зажахтіти, -хчу, -ти́ш, гл. Завышать, распалиться, начать испускать сильный жаръ, зардѣть (о горящихъ угольяхъ). Зажахтить як жар.
Зі́мний, -а, -е. , зімній, -я, -є. 1) Зимній. Зімне сонце, як мачушине серце. 2) Холодный. Козак зімної води просить. Парубоцькая краса, як зімняя роса. Бо зімна роса, як дівчина боса. Ум. зімненький, зімне́(і)се(і)нький. Росла я при криниці, при зімненької водиці.
Наванта́жений, -а, -е. Нагруженный. Фура навантажена бочками з дьогтьом.
Удвоє нар. Вдвое. Вдвоє, втроє б витерпіла за єдине слово.
Узаміт нар. Сплошь, безъ исключенія. Вепським всіх взаміт частує. Cм. замет.
Утикати I, -каю, -єш, сов. в. уткнути, -кну, -неш, гл.
1) Втыкать, воткнуть, водружать, водрузить, вонзать, вонзить. Не втикай тут тички. 1 просто в рот кинжал уткнув.
2) Только сов. в. — кого чим. Ткнуть. Мене неначе ножем уток.
