Двір, дво́ру, м. 1) Дворъ, мѣсто подлѣ дома, обнесенное заборомъ. І в хаті не чуть, і на дворі не видко. Ой не по правді, мій миленький, ти зо мною живеш: мимо мій двір, нові ворітечка до иншої йдеш. На дво́рі. Внѣ дома. Приходять тоді брати і Мати Його і, стоячи на дворі, послали до Його, кличучи Його. 2) Домъ, усадьба. Не плач, небого, що йдеш за нього: нехай плаче він, що бере лихо в двір. Хоч не сильна, аби двір закрасила. На конику заїжджає, до двору женчиків займає. Стоять нові двори, а в тих дворках новії ворота. 3) Дворъ, Высочайшія особы и придворные. Ось ті, що панують у царських дворах. 4) Дворня, дворовая прислуга. Іде з своїм двором. Двіре́ць, двіро́к, двіро́чок, дво́рик, дворо́к. Там я ходив через річку до своєї дівчини; в неї двірок біленький, навколо тополі.
Зага́тистий, -а, -е. . зага́тиста земля́ Земля, содержащая корни и пр. мѣшающее свободному движенію плуга.
Заска́би́ти Cм. заскаблювати.
Ймяти, ймовірний и пр.. Cм. імати, імовірний и пр.
Конюхарити, -рю, -риш, гл. Быть конюхомъ.
Ненавидець, -дця, м. = ненавидник. Прихилить до нас душі ненавидців наших.
Обмаювати, -маюю, -єш, сов. в. обмоїти, -маюїш, гл. Украсить зеленью. (Од клечання) в хаті стало як у садочку: і зелено, і запашно... Отак обмаївши, раділа стара, позираючи на прибрану хату.
Передаватися, -даю́ся, -єшся, сов. в. передатися, -дамся, -сися, гл.
1) Передаваться, передаться.
2) Переправляться, переправиться. Я по сім боці, ти по тім боці, — передайся до мене.
Писати, -шу́, -шеш, гл. 1) Писать. Дрібні листи пишеш. 2) Писать (литературное произведете). Так, видно, думав і Квітка, пишучи дальшу повість: «Конотопська відьма». 3) Записывать кому что по духовному завѣщанію, оставлять по духовному завѣщанію. Сусідам пишу грубі коралі. 4) Разрисовывать. Там писанки пишуть, крашанки красять. 5) Украшать орнаментами (при помощи рѣзьбы, вышиванья и пр.). 6) — рядки. Маркеромъ проводить борозды (на плантаціяхъ). Як пописав рядки, тоді й сіє.
Прилеглий, -а, -е. 1) Прѣлый. Прилегле жито. 2) Примыкающій, сосѣдній. Опинилася на улиці прилеглій.
