Буртниця, -ці, ж. Въ мельницѣ: перила, ограждающія возвышеніе, на которомъ находятся жернова.
Горля́к, -ка́, м. = Горлач.
Ду́диця, -ці, ж. 1) Соломинка изъ пшеницы или ржи для плетенія шляпъ. 2) мн. = дуди.
Колоття, -тя́, с.
1) Закалываніе многихъ (преимущественно о свиньяхъ).
2) Раскалываніе.
Красномовний, -а, -е. Краснорѣчивый.
Мере́жити, -жу, -жиш, гл. 1) = мережати. 2) Колотить. Ірода козак мережив києм як собаку.
Трійчак, -ка м., а чаще во мн. трійчаки = тройчаки. Трійчаки, значить вилка з трьома зубцями.
Тупик, -ка, м. Затупленный кусокъ косы, которымъ обираютъ шерсть съ кожи.
Уворужити Cм. уворужувати.
Цокувати, -кую, -єш, гл.
1) Изумляться, остолбенѣвать.
2) цоку́ють ко́ні. Лошади не хотять везти.
