Від'Їдатися, -даюся, -єшся, сов. в. від'їстися, -їмся, -їсися, гл. 1) Откармливаться, откормиться. 2) їсти як зварить, то не від'їсися. Такъ вкусно сварить, что все ѣлъ бы.
Водопій, -пою, м. Водопой. Бере Ох того коня за поводи, веде до водопою до річки.
Гвардійонець, -нця, м. Гвардеецъ. Мене, дядьку, вибрали у гвардійонці.
Казна, -ни́, ж. Казна, деньги. (Заимствовано изъ русскаго языка). Їздив наш бурмистер до князя Ромодановського з грошима у московську казну. Є казна, та ніхто не зна.
Карба, -би, ж. Борозда.
Ой межд. Ой, ай. Ой боляче! Ой страшно! Ой гляди, щоб я тобі чуба не нам'яв! Въ стихотвореніяхъ очень часто въ началѣ стиха, а иногда, для пополненія размѣра и въ серединѣ его. Ой здорова, моя мила, ой як ся ти маєш? Ой здається, моя мила, иншого кохаєш. Ой сама я, сама, як билина в полі. Ой гляну я, подивлюся, на той, степ, на поле.
Пишний, -а, -е. 1) Гордый, важный. Оце яка пишна молодиця: і добридень не каже, а дивиться на, півока. В мене рід гордий та пишний.
2) Роскошный, пышный. Являється мій світ у пишних шатах. Ум. пишне́нький. Не жаль мені ні постелі біленької, ні вечері пишненької. Друженька пишненька.
Повижинати, -на́ю, -єш, гл. Сжать (серпомъ — во множ.). Уже всю траву в садку повижинала.
Розвій, -вою, м. Развитіе.
То сз. 1) То. Чи ж то божа така воля, що нещасна моя доля. Люде не побачуть, то й не засміються. 2) то-бо-то. Вотъ то то же. 3) то б то. То есть, стало быть, значитъ. То б то ти паном будеш, чи що»? 4) то́-що. И тому подобное, и такъ далѣе. Купи на базарі, чого треба на борщ: мняса, бураків, капусти то що. 5) то що? Такъ что жъ? Він тут сердивсь, лаявсь без тебе, грімає і на тебе, що нема тебе. — То що? Мені байдуже. 6) що..., то.... Чѣмъ..., тѣмъ.... І що йому міцнійш у голову уступав, то він далі посува. Що більше умієш, то так неначе більше світа бачиш.
