Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

зоря

Зоря, -рі, ж. 1) Звѣзда. Чи це тая зоря зійшла, щоб я додому йшла? Чи це тая вечірняя, щоб я погуляла? Грин. III. 198. Ой ти зоре, моя зоре, зіронько вечірняя. Лукаш. 161. 2) Заря. Чи то зоря розсвітає? Чуб. V. 2. на зорю займається. Свѣтаетъ. Уже зоря занялася, вже й сонечко зійшло. МВ. ІІ. 110.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 180.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗОРЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗОРЯ"
Бігом нар. Бѣгомъ, скоро. Та біжи мені бігом, щоб одна нога тут, а друга там. Ном. № 11020.
Доса́дно нар. Непріятно. МВ. І. 24. Ум. досадне́нько. Шо в черницях добре жити, легче ділечко робити, тілько, ненько, досадненько, шо в черні ходити. Грин. ІІІ. 376.
За́зімки, -ків, м. мн. Начало зимы, заморозки, первые холода. Екатер. у. Берд. у. У Мнж., 180: послѣдніе заморозки.
Кладня, -ні́, ж. Копна хлѣба на полѣ въ 15 — 20 сноповъ. Шух. І. 166.
Мару́дний, -а, -е. Копотливый, медленный, мѣшкотный.
Подрати, -деру, -реш, гл. = подерти. Хоч чорт лапті подрав, то докупи зібрав. Ном. № 9023.
Позакрашувати, -пую, -єш, гл. = позакапувати.
Притамний, -а, -е. = притаманний. Тут досить знаю, що се його притамний баран, а він ні та й ні. Уман. у.
Роскошіти, -шію, -єш, гл. Дѣлаться роскошнѣе. Коси у їх роскошіють. Г. Барв. 293.
Утішний, -а, -е. Веселый, пріятный. Що то за втішні та швидкі тії харьківські молодиці. Стор. Такий утішний, гей би мене на сто коней посадив був. Федьк.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗОРЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.