Жимоїдник, -ка, м. Обжора.
Збува́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. збути, збу́ду, -деш, гл. 1) Сбывать, сбыть. Важко нам убогим своє добро збувати. 2) Избавляться, избавиться отъ чего. Не збуду смутку, а ні вдень, ні вночі. 3) не збува́ти. Всегда быть, всегда находиться, имѣться. Що нагаєчка, що дротяночка, із колочка не збуває. А в жінок не збуває до розмови: то дівування згадають, то се, то те, то про лиху долю не наговоряться. Сьому не збувало на сльози. на ро́зум не збува́ти (кому́). Быть умнымъ. Людина добра і на розум йому не збувало.
Натужати, -жаю, -єш, гл. Гнать лошадь сверхъ силъ ея. Ми, їдучи, не натужали коня.
Паперовий, -а, -е. 1) Бумажный.
2) Бѣлый какъ бумага. Ручки мої паперові, чом не робите?
Повільно нар.
1) Свободно, вольно.
2) Свободно, просторно. В хаті стало повільніше,
3) Умѣренно.
4) Медленно. Ум. повільне́нько. То дощ, то знов спека, пита що й Боже! А як би повільненько, то хліб кращий був би.
Позаслинювати, -нюю, -єш, гл. Заслюнить (во множествѣ).
Похідній, -я, -є. Походный.
Скакуночок, -чка, м. Насѣк. = кобилка 9.
Трух, -ха, м. Рысь, конская побѣжка. Кінь біжит у трух.
Чердак, -ка, м.
1) = чардак. На чердак виступає.
2) Носъ большой лодки, дуба.
