Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

згоріти

Згорі́ти, -рю́, -ри́ш, гл. 1) Сгорѣть. Вкинь його в піч, — нехай згорить! Рудч. Ск. І. 37. Згоріла хижка, згоріла книжка — нічим ворожити. Ном. № 1811. 2) Покраснѣть. Щось у віконце стук-стук!.. так я й згоріла! МВ. (О. 1862. III. 56). Уразив її заразом двічи в серце. Вона так і згоріла, та й каже... Г. Бар. 106.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 140.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗГОРІТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗГОРІТИ"
Близець, -зця, м. = близнюк 1. Она мава блисьці (два хвопці). Гн. I. 122.
Дури́на, -ни, ж. Придурь. Чи він трохи бува не з дуриною? Харьк. дури́ну стро́їти = дурнину строїти. Конст. у.
Ду́ркати, -каю, -єш, гл. Стучать. Вх. Лем. 412.
Зако́нюватися, -нююся, -єшся, гл. = законятися. Є й такі стрільці, — але се вже дуже грішні, — ща коли заколюються (причащаються), то не проковтнуть закін. Шух. І. 234.
Ідея, іде́ї, ж. Идея. Європейські ідеї. Левиц. Пов. 153.
Конюшня, -ні, ж. Конюшня. Як коня вкрали, він конюшню замкнув. Ном.
Наря́донько, -ка, м. Ум. отъ наря́д.
Тепличка, -ки, ж. Ум. отъ теплиця.
Умочати, -чаю, -єш, сов. в. умочити, -чу, -чиш, гл. Мокать, обмакивать, обмокнуть. О, вони не п'яниці! мабуть і хліб умочають уже в горілку. Ном. № 11702. Їжте, умочайте, на друге вибачайте. Ном. № 12022. Хорошенько коровай бгають, сирцем посипають, в масличко вмочають. Мет. 163. Летить орел понад морем, та й крилець не вмоче. Мет. 64.  
Четвертяк, -ка, м. Четырехгранный ячмень. Вх. Пч. II. 32.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗГОРІТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.