Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

згоріти

Згорі́ти, -рю́, -ри́ш, гл. 1) Сгорѣть. Вкинь його в піч, — нехай згорить! Рудч. Ск. І. 37. Згоріла хижка, згоріла книжка — нічим ворожити. Ном. № 1811. 2) Покраснѣть. Щось у віконце стук-стук!.. так я й згоріла! МВ. (О. 1862. III. 56). Уразив її заразом двічи в серце. Вона так і згоріла, та й каже... Г. Бар. 106.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 140.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗГОРІТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗГОРІТИ"
Аця́! аця́! меж. Крикъ, чтобы созвать свиней. Звенигор. у.
Вирачкуватися, -куюся, -єшся, гл. Вылѣзть на четверенькахъ, вообще выбраться съ трудомъ на гору (о человѣкѣ, лошадяхъ). (Залюбовск.).
Ганчариха, -хи, ж. Жена горшечника. Аф. 464.
Драпа́чка, -ки, ж. звізда́ті драпа́чки. Родъ вышивки. Kolb. І. 48.
Дя́конів, -нова, -ве Принадлежащій діакону.
Зако́чувати, -чую, -єш, сов. в. закоти́ти, -чу́, -тиш, гл. Отворачивать, отвернуть; засучивать, засучить. Закоти комір! Дідова дочка закотила рукава. Рудч. Ск. II. 55. Закотив сі щиглик штанці по колінця. Чуб. V. 1145.
Му́за, -зи, ж. Муза. Возлюбленнику муз і грацій. Шевч. 599.
Мура́шка, -ки, ж. Муравей. Мурашки, мурашки! поховайте подушки, бо татари йдуть. Ном. № 339.
Повираховувати, -вую, -єш, гл. Высчитать (во множествѣ).  
П'ятиліток, -тка, м. Пятилѣтній мальчикъ. Желех.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗГОРІТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.