Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

згоріти

Згорі́ти, -рю́, -ри́ш, гл. 1) Сгорѣть. Вкинь його в піч, — нехай згорить! Рудч. Ск. І. 37. Згоріла хижка, згоріла книжка — нічим ворожити. Ном. № 1811. 2) Покраснѣть. Щось у віконце стук-стук!.. так я й згоріла! МВ. (О. 1862. III. 56). Уразив її заразом двічи в серце. Вона так і згоріла, та й каже... Г. Бар. 106.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 140.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗГОРІТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗГОРІТИ"
Поґрасувати, -су́ю, -єш, гл. Вытоптать, истоптать (во множествѣ).
Подомелювати, -люю, -єш, гл. Домолоть (во множествѣ).
Посклярувати, -ру́ю, -єш, гл. Побыть стекольщикомъ.
Поспорожнятися, -ня́ємося, -єтеся, гл. Опорожниться (во множествѣ). Ой, скоро вже наші кошелі поспорожняються, — тижнів зо два доведеться хліб купувати, поки до нового. Екатер. у.
Рачешийки, йок, ж. мн. Раст. = ракові шийки. ЗЮЗО. І. 132.
Рослий, -а, -е. Высокій, рослый. Росле дерево. Н. Вол. у.
Самопіч, -печі, ж. Эпитетъ квашни въ сказкахъ: сама пекущая. Чуб. II. 38. Узяв діжу-самопіч. Чуб. II. 38.
Тягучий, -а, -е. Который тянется, растяжимый, упругій, эластичный. Тягуче кісто — коржа не можна роскачать: що роскачаю, то воно знов збіжиться. Канев. у.
Увібрати, уберу, -реш, гл. = убрати.
Ціва, -ви, ж. 1) Цѣвка въ шестернѣ. Черниг. у. Мик. 481. 2) Шпулька для наматыванія нитокъ. МУЕ. III. 14, 15.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗГОРІТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.