Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

згоріти

Згорі́ти, -рю́, -ри́ш, гл. 1) Сгорѣть. Вкинь його в піч, — нехай згорить! Рудч. Ск. І. 37. Згоріла хижка, згоріла книжка — нічим ворожити. Ном. № 1811. 2) Покраснѣть. Щось у віконце стук-стук!.. так я й згоріла! МВ. (О. 1862. III. 56). Уразив її заразом двічи в серце. Вона так і згоріла, та й каже... Г. Бар. 106.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 140.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗГОРІТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗГОРІТИ"
Бокло, -ла, с. = боклага. Брацл. у.
За́рязь, -зі, ж. Раст. Hieracium aurantiacum. Лв. 99.
Карпульці, -ців, м. мн. Блокъ въ ткацкомъ станкѣ. МУЕ. III. 19. Cм. начиння.
Ме́дяно нар. 1) Сладко. 2) Сладко, легко, пріятно. Та й мені не медяно гроші достаються. Не стало Пилипа, то й Прісці не медяно прийдеться. Мир. Пов. І. 141.
Отоді нар. = оттоді. Отоді жінка буде старшою, як сорока побіліє. Ном. № 9059.
Примовчати, -чу, -чиш, гл. Смолчать.
Прохарамаркати, -каю, -єш, гл. Прочесть, проговорить невнятно. Яку небудь молитву прохарамаркаю над мертвим і не покину його трупу. Стор. МПр. 22.
Розбалакатися, -каюся, -єшся, гл. Разговориться. Випили по чарці, розбалакались. Левиц. І. 446.
Уґрундзьовувати, -вую, -єш, сов. в. уґрундзювати, -дзюю, -єш, гл. Укрѣпить, увязать. Уґрундзюємо добре, що не сприсне.
Швиндати, -даю, -єш, гл. = швендати. Москалі так і швиндають по базарю. О. 1862. І. 40.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗГОРІТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.