Дратува́тися, -ту́юся, -єшся, гл. 1) Дразнить. Та ну вже не дратуйся: давай дітям гостинця, а мені очіпка. 2) Раздражаться.
Лабка, -ки, ж. 1) Ум. отъ ла́ба. 2) Ножка въ ступі. 3) Одинъ изъ двухъ столбиковъ, деревянныхъ или желѣзныхъ, поддерживающихъ на припічку комін въ гуцульской печи. 4) куреча лабка. Раст. Lycopodium.
Отцевщина, -ни, ж. = батьківщина. А той запорожець як неблагополучно стало у Січі, прийшов на отцевщину.
Плякати, -ка́ю, -єш, гл.
1) = плекати 2.
2) Поить съ пальца ягненка, теленка, оставшагося безъ матери.
Позрізувати, -зую, -єш, гл. Срѣзать (во множествѣ). Баба маківки позрізувала.
Попеня, -ня́ти, с. Ребенокъ попа, священника. Возив попенят у губерню, — у школу, чи що.
Поперідь нар. Впереди.
Сонях, -ха, м. = соняшник. соняхи. Сѣмячки подсолнечника.
Сперечатися, -ча́юся, -єшся, гл. Спорить. Та се було тоді, як ми з ним сперечалися за землю. Стара Тихониха трохи сперечалась, а батько згодився.
Шкопердати, -да́ю, -єш, гл. = шкопиртати.
