Бабкува́тий, -а, -е. 1) Старообразный, морщинистый. Він став зовсім бабкуватий. 2) Бабкува́та. Немного занимающаяся знахарствомъ. Вона инколи помогала людям од хвороби — бабкувата, значить, була.
Ж сз. Употребляется послѣ предыдущей гласной. Горе ж мені, горе, нещасная доле!
Заблу́дний, -а, -е. Заблудившійся. Рідний твій батенько... цурається тебе, мого цуценяти заблудного.
Калитка, -ки, ж. 1) Кошелекъ кожаный. Скупий збірає, а чорт калитку гниє. 2) Писанка съ изображеніемъ калитки. Ум. калиточка. Узяла я ті гроші в калиточку. Лікарям — поможись чи не поможись, а калиточка розв'яжись.
Матня́, -ні, ж. 1) Средняя часть шароваръ, приходящаяся между ногами, длинная и широкая внизу. В червоних штанях оксамитних матнею улицю мете — іде козак. 2) Средняя углубленная часть невода. Далеко на берег полізла мережа двома рядами, а за нею показалась з води широка матня. попастися в матню. Очутиться въ безвыходномъ положеніи.
Свинопас, -са, м. = свинарь.
Слабкий, -а, -е. 1) Слабый, свободный, не тѣсный. 2) Слабый, не умѣющій сдержаться. От брат його чванько слабкий уже на се: що начеркав, то так в дрюкарню і несе. 3) — на уто́ри. Не сдерживающій вѣтровъ. Ум. слабкенький.
Таляпанина, -ни, ж.
1) Занятіе, возня съ чѣмъ либо жидкимъ.
2) Пачкотня. Не люблю тої таляпанини коло хати.
Учепистий, -а, -е. Привязчивый, навязчивый. Ну та й учі'пистий хлопець; на улицю як вийдеш, то й не одстане.
Хрестець, -тця, м. = хрест 2.
