Виправа, -ви, ж.
1) Выпрямленіе; исправленіе.
2) Отправка; отправленіе.
3) Имущество, даваемое дочерямъ при выходѣ замужъ, состоящее изъ бѣлья, платья, посуды и иной домашней утвари.
4) — шкури. Выдѣлка кожи. Ум. ви́правка. Оддасть шкурку за виправку.
Гарцьовий, -а, -е. Вмѣщающій въ себѣ гарнець. Гарцьове відерко.
Зацю́кати, -каю, -єш, гл. Начать слегка рубить топоромъ.
Ля́щик, -ка, м. Ум. отъ лящ
Перевій II, -во́ю, м. Распаренныя древесныя вѣтви, употребляемыя для связыванія дерева.
Поросправляти, -ля́ю, -єш, гл. Расправить (во множествѣ).
Струс, -су, м.
1) Суета, смятеніе. Піднявся струс, біганина.... З одного місця переходили люде на друге, шукаючи волі. Струс такий счинився, що й Боже.
2) Отрясываніе плодовъ съ деревьевъ, а также и самые отрясываемые плоды. Такі садки, що за струс по сто карбованців беруть.
Схід, схо́ду, м. 1) Восходъ. Заходу сонця дожидався і сходу тихої зорі. Гетьман Хмельницький козаків до сходу сонця у поход виправляв. 2) Востокъ. Хуртовина зі сходу на їх найде. схід-со́нця. Помолилась на схід сонця. 3) Всходъ (о посѣвахъ). Да нема тому піску сходу. Нема дощу, — нема сходу. 4) мн. схо́ди. а) Ступеньки неподвижной лѣстницы, б) вся неподвижная лѣстница. Ми вас сховаємо до півночі під сходи. 5) — душі. Отходъ, смерть. Ударили тричі в старий дзвін на схід душі. А на схід душі хоч табаки понюхаю.
Уповідати, -даю, -єш, сов. в. уповісти, -вім, -віси, гл. Разсказывать, разсказать. Уповіж мені ти, поневільний шлюбе, що із тебе за неславонька буде. Зінич застрілив молодого, уповідають.
Челюстники, -ків, м. мн. = челюсти. Cм. челестник.
