Біяк, -ка, м.
1) Большой молотъ, служащій для пробиванія мельничныхъ каменьевъ, для раскалыванья дерева и пр. Біяком дуби в лісі то-що б'ють.
2) = бияк. Ой біяк черешневий, капиця залізна; як мя попер мужик ціпом, аж мі шкура злізла. Ум. біячок. Ув. біячисько.
Досновиґа́тися, -ґа́юся, -єшся, гл. Дошляться, дошататься.
Дряпну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Царапнуть.
Зав'Яли́ти, -лю, -лиш, гл. = зв'ялити. Не зав'ялив би свої літа молодії, як тепер в'ялить.
Передягання, -ня, с. Переодѣваніе.
Післище, -ща, с. Ремень, на которомъ висятъ стремена.
Причавити, -влю, -виш, гл. Придавить, прижать. Причавив пальця. Причавив мене до стіни.
Скокнути, -кну, -неш, гл. = скікнути.
Ущавити, -влю, -виш, гл. ? дощ ущавив. Дождь пріударилъ.
Шкирготати, -гочу, -чеш, гл. = скреготати. Шкиргоче сорока.
