Накри́кувати, -кую, -єш, сов. в. накри́кнути, -кну, -неш, гл. Дѣлать, сдѣлать удареніе на словѣ, выкрикивать, выкрикнуть слово. — Час їхати! — Та вона ж голодна, серце... Дивись, як змерзла! — Я змерзла, я, я! — та так уже на те я накрикує.
Неосяжно нар.
1) Необъятно.
2) Недостижимо.
Никання, -ня, с. Шатанье, хожденье, блужданье съ мѣста на мѣсто.
Паздір'я, -р'я, с. Кострика. Прядівце чесала... паздір'я відпадує.
Поналежуватися, -жуємося, -єтеся, гл. Належаться (о многихъ).
Приятелювати, -люю, -єш, гл. Пріятельствовать, дружить.
Ремесний, -а́, -е́ Ремесленный. Ремесні козаки. Як ремесни́й чоловік, то й добре живе тепера — пошив чоботи та штани, от і є на хліб. Оддати дитину до ремесної науки.
Рімнати, -на́ю, -єш, гл. = рівняти. Розстання з милим смерті ся рімнає.
Сліпота, -ти, ж.
1) Слѣпота.
2) — куряча. а) Болѣзнь: куриная слѣпота. Ах ти куряча сліпота! б) Раст. a) Helianthemum vulgare. б) Ranunculus polyganthemos L.
Шулити, -лю́, -ли́ш, гл. Въ игрѣ въ шуль бросать палку такъ, чтобы одинъ конецъ ея подсунулся подъ другую, лежащую на землѣ палку.
