Давні́ш нар. 1) Сравнит. ст. отъ давно́. 2) Ранѣе. На біса щук пускаєш, пане-брате? (у ставок). Усіх лящів позводиш — їх щуки заїдять.... — «Даремна річ», — сказав хазяїн, «жалкую, чом давніш не звів».
Дружи́ти, -жу́, -жиш, гл. 1) Дружить. З москалем дружи, а камінь за пазухою держи. 2) Поступать по дружески. Другу дружи, а другого не гніви. 3) Женить или отдавать замужъ. Тому сина женити.... тому дочку дружити. 4) — собі. Брать въ жены. В тебе сини в царя служать, царівочку собі дружать, в царя дочку заручили та й додому пригостили. Ум. дружи́тоньки. Мої любі вечерниченьки! Вже ж бо мі на вас не ходитоньки, з панянками не дружитоньки.
Жакува́ння, -ня, с. Разграбленіе, расхищеніе. Збагатили хижу силу жакуванням-лупом.
Коротюха, -хи, ж. = коротуха. Най тя бере зла тетюхи, таки будеш коротюха.
Наумір нар. = навмір.
Оденок, -нка, м. Стогъ сѣна.
Озувати, -ва́ю, -єш, сов. в. озу́ти, -зу́ю, -єш, гл. Надѣвать, надѣть (обувь), обувать, озуть. Ізвечора русу косу чесала, а опівночі черевички озувала.
Поморщина, -ни, ж. = і. помір = і. помірок. Се буде поморщина: се смерть голосила. Так одного году було, так що дітей передушив оттой діхтерик.
Сконати, -на́ю, -єш, гл. Скончаться, умереть. Бодай тії не сконали, що нас розлучили. Гриць сконає, нім когут запіє.
Тирва, -ви, ж. Токованіе.
