Замина́ха, -хи, ж. = лемішка.
Ізр.. Cм. зр.
Кипіння, -ня, с. Кипѣніе.
Кичка, -ки, ж. 1) Прядь льна, заплетенная въ косу новобрачной. Беруть трошки льону і завивають їй (молодій) разом з косою, щоб більше було коси; хоть і великі коси, то завше треба той льон, і то називається зачіска та кичка. Метл. 208. 2) Кольцеобразный валикъ изъ пакли, шерсти или гарусу, иногда обшитый холстомъ, который носится замужними женщинами на головахъ подъ головнымъ уборомъ (очіпком, чепцем). 3) Хомутина, подушка валькомъ, кишкой, поджатая подъ клешни хомута. Лимарь кичку зашиває. 4) Пучекъ соломы или камыша, употребляемый для крытья крыши. 5) Часть воротъ, дверей: кусокъ дерева съ вырѣзаннымъ въ немъ съ одной стороны углубленіемъ, — этой стороной онъ прибивается къ столбу или стѣнѣ, тогда углубленіе даетъ отверстіе, въ которое входитъ верхъ вертикальнаго столбика глухого конца воротъ пли шипъ дверей. 6) Оставшійся въ землѣ послѣ срубленнаго дерева его пень или корень. А наші кички викопують.
На́вороти нар. Возвращаясь снова. Пак підемо навороти Моченюка драти.
Наса́жувати, -жую, -єш, гл. = насаджувати.
Плешень, -шня, м. Ломъ для ломки льда. Cм. плішня.
Поперечниця, -ці, ж. Часть ткацкаго станка. Cм. верстат.
Прочутитися, -чуся, -тишся, гл. Прійти въ себя, очнуться. Устань, устань, милая, прочутися. Пила вона нічку, пила вона другу, а на третю нічку прочутилася.
Скакля, -лі, ж. Въ загадкѣ: сорока. Скакля скаче, риндя риє.
