Величатися, -чаюся, -єшся, гл.
1) Важничать; чваниться. Величається, як заяць хвостом. Величається, мов попадя на весіллі.
2) Возвеличиваться. Веселися ж, моє серце, величайся, моя славо!
Винянчити, -чу, -чиш, гл. Выняньчить.
Забовтю́ха, -хи = забовтанка.
Замі́ть, ме́ті, ж. = заме́т 2. Заміть до́бра у магазині. Хата у заміть зроблена.
Обмінюватися, -ню́юся, -єшся, сов. в. обмінятися, -ня́юся, -єшся, гл. Обмѣниваться, обмѣняться. Самими писанками було обмінююсь, як христосуюсь із подругами.
Поперелякуватися, -куємося, -єтеся, гл. Перепугаться (о многихъ). Люде тікають з поля, усі поперелякуються.
Похвиськати, -каю, -єш, гл. = похвоськати.
Тулійка, -ки, ж. = облімок.
Цюцюня, -ні, ж. Ласкат. отъ цюця.
Штука, -ки, ж. 1) Часть чего либо, кусокъ. Що це за свита? і тут штука, і тут штука, — уся штукована; хоч би з цілого була зроблена. Кусокъ мѣха, вставляемый въ мѣхъ тамъ, гдѣ попадается мѣсто безъ шерсти, которое вырѣзывается. 2) Искусство. 3) Вещь. Шкода муру, — старосвітська штука. 4) Хитрость, уловка, продѣлка. А тут є якась німецька штука, що усе оце робить. братись на штуки. Употреблять хитрости, уловки. 5) Диковина, трудность. Не штука роскинути, а штука зібрати. Не штука наука, а штука розум. Бити не штука. 6) огнева штука. Феерверкъ. Перед домом вкопували риштовання за для огневих штук. Ум. штучка, штучечка.
