Бородавочка, -ки, ж. Ум. отъ бородавка.
Єлочє́р, -ра, м. 1) Пастухъ барановъ и недойныхъ овецъ. 3) = єлівник.
Живі́сінький, -а, -е. Совершенно живой.
Загру́ти, -ру́ю, -єш, гл. Закричать (о воронѣ). Встрѣчается только въ фальсифицированной думѣ, напечатанной Срезневскимъ. Закряче ворон, загрує, зашумує.
Каляниця, -ці, ж. Деготь, стекающій изъ колесъ.
Наверле́ нар. = навверле. 1) Дивись що ти робиш: наверле становиш стовпа, — товщим краєм угору! Треба товщим у землю. 2) Харько наш потяг ярами й тинами наверле.
Пошмагати, -га́ю, -єш, гл. Постегать. Оце тебе за те по жижках, бра Рябко, так гарно пошмагали, що пан із панею сю цілу ніч не спали.
Розскочитися, -чуся, -чишся, гл.
1) Распасться на куски, разскочиться. Так той меч на канцурки і розскочивсь.
2) Лопнуть, треснуть. Аж ся земля розскочила. Розскочиться моє серце на дві половині.
Титул, -лу, м. Титулъ. Що мені по титулі, коли нема нічого в шкатулі. Він Байдою зневажливо назвався, титулу Вишневецьких одцурався.
Уштопорити, -рю, -риш, гл. — кого. Встрѣчено только въ разсказѣ задунайскаго запорожца въ значеніи: поймать, подстеречь и схватить. Липоване дозналися, та його (винного) й уштопорили. Баба була у них волшебниця.... то ото вона та другі липованські баби його й уштопорили — чи вони його заманили, чи як піймали....
