Клюга, -ги, ж. Металлическій наконечникъ копья. Чи не носить хто клюги в кишені? — Я ношу! У мене й ратища постругані... — І в мене клюга за халявою... — Не гаразд, братці, як пан із надвірніми наскочить. Колоти їх по́рано ще... Кете сюди, позасовуємо під сіно. — Люде достають із кишень і з-за халяв клюги тисовії.
Лебердаші мн. Мѣдные крестики.
Навза́водах нар. Встрѣчается только въ фальсифицированной думѣ «На побѣду Чигиринскую», напеч. сперва у, а потомъ у Коней день і ніч навзаводах держали, до гетьмана Наливайка дорогу верстали. Ошибочно употреблено въ такой формѣ вмѣсто навзаводи.
Окладина, -ни, ж.
1) = ощепина.
2) Обложка книги. Ум. окладинка.
Повибивати, -ва́ю, -єш, гл.
1) Выбить (о многихъ). Ви мені очі повибиваєте.
2) Перебить (многихъ). Такого народу повибивали під ту війну.
3) Окончить барабанить (на многихъ барабанахъ). Дівчинонька кріпко полюбила, козаченька рано не збудила, що в барабани да повибивали, у жоломійки да повигравали.
Повідати, -да́ю, -єш, сов. в. повісти, -вім, -віси, гл. Говорить, разсказывать, разсказать. Ой карабин на стілочку, карабин на клинку, повідає губернатор: шкода тебе, синку. Як же, каже, Алкане башо, твій сон одгадати, що ти не можеш нам повідати. Черчук просить, щоби сісти, бо він має щось повісти. Повідж мені правдочку. Ой летіли дикі гуси... правди мені не повіли. Повідати сама до себе.
Сохтівний, -а, -е. Годный, пригодный.
Тапчаник, -ка, м. Ум. отъ тапчан.
Хвастовитий, -а, -е. Хвастливый. Ну, та й хвастовитий парубок: і те в його гарне, і се в його гарне, і тільки сам він і гарний.
Черлениця, -ці, ж. ? Закувала зозуленька ой під черленицев.