Веряйка, -ки, ж. Деревянный замокъ.
Забороня́ти, -ня́ю, -єш, сов. в. заборони́ти, -ню́, -ниш, гл. 1) Защищать, защитить. Я працював один за трьох і заборонив від нужди матір с сестрою. Господи Боже!... заступи мене, заборони мене від усякого злого. 2) Запрещать, запретить. Ми бачили, що во имя Твоє виганяв біси, і заборонили йому.
Куриний, -а, -е. = курячий. Як учистить град з курине яйце, всю пшеницю до стебла вибив.
Лу́да, -ди, ж. Бѣльмо? Роспадеться луда на очах ваших неситих; побачите славу, живу славу дідів своїх.
Прозиватися, -ва́юся, -єшся, сов. в. прозватися, -звуся, -звешся, гл. Называться, назваться. Стара прозивається Терпилиха Горпина, а дочка Наталка. Ой був в Січі старий козак, прозивався Чалий.
Роздичавіти, -вію, -єш, гл. Одичать. І не здоровкається дитина — роздичавіла.
Рознемсатися, -саюся, -єшся, гл. = розрюматися.
Страхота, -ти, ж. = страхівя. Опівночі була велика страхота: кругом хати загув страшенний вітер.
Сунутися 1, -нуся, -нешся, гл.
1) Соваться. Не питаючи броду, не сунься у воду.
2) Медленно двигаться, надвигаться. Стрічкою сунулись козаки.
Хто, кого, мѣст. Кто. Знаю тебе, хто єси. А хто тут у лисиччиній хатці? Хто так, а хто сяк. Кто нибуть, кто либо. Може хто вас налаяв? Може хто звістку подасть. Кто бы ни было. Хто йде, не мине: то кивне, то моргне. хто хоч, кого́ хоч, кому хоч. Кто, кого, кому угодно. Кому хоч, тому й оддаси. нема́ кому́. Некому. Лема кому роспитати, чого плачуть очі, нема кому росказати, чого серце хоче. ні́ від кого мені́ піти з до́му, бо сама до́ма. Некому замѣнить меня дома, если бы я ушла.
