Дере́вля́, -лі, ж. = Деревня 2.
Діва́тися, -ва́юся, -єшся, сов. в. ді́тися, -нуся, -нешся, гл. Дѣваться, дѣться. Де той хміль дівався! Дитя моє, де дінусь з тобою? А маненький брат зостався, та не знаю, де дівався. Великий світ, та нема де дітися. Не де діне́ться! Не пропадетъ! цѣло будетъ.
Ках! меж., выражающее утиный крикъ. А він селехом плова і тілько ках, ках, ках!
Лащити, -щу, -щиш, гл. Ласкать. Лаще мати дитину:
Мня́кшати, -шаю, -єш, гл. Дѣлаться мягче. Залізо в огні і під молотом м'якшає.
Пороша, -ші, ж. Первый снѣгъ. По двору, по двору да пороша упала; а на тій пороші сліди хороші. Ум. порошенька.
Синіти, -ні́ю, -єш, гл. Синѣть. Кругом його степ, як море широке, синіє.
Скуска, -ки, ж. Искусительница? предметъ искушенія? «То, синоньку, скуска» — сказалъ пустынникъ выросшему въ пустынѣ мальчику, впервые увидѣвшему женщину.
Труднощі, -щів, ж. мн. Трудныя дѣла.
Хований, -а, -е. 1) Прятанный.
2) Вскормленный, ручной. Вовк хований, приятель перепрошений, син прибраний, а жид хрещений, — то все непевні.
