Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

живило

Живи́ло, -ла, с. Оживляющее средство. Не плачте, я вам його оживлю: в мене є живило. Рудч. Ск. II. 184.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 481.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЖИВИЛО"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЖИВИЛО"
Арнау́тка, -ки, ж. Сортъ пшеницы: арнаутка, бѣлотурка. ЗЮЗО. І. 139.
Вівсюг, -га, м. и вівсюга, -ги, ж. Раст. Avena fatua L. ЗЮЗО. І. 113. Вх. Пч. І. 9.
Ганчаровий, -а, -е. Принадлежащій, свойственный горшечнику. Нехай горшки б'ються на гончарову голову. Ном. № 3148.
Зго́рбити, -блю, -биш, гл. Сгорбить, согнуть. Мене вже давно горе згорбило. Г. Барв. 298.
Каятися, -ка́юся, -єшся, гл. 1) Каяться. Вони проповідували, щоб каялись. Єв. Мр. VI. 12. Роскажи людям... нехай пам'ятають на праведний суд Божий, бо вже мученик Іван у Київі, в печерах, по шию в землі стоїть; а як увійде зовсім у землю, тогді ніколи буде каяться. ЗОЮР. 2) Раскаиваться, сожалѣть о сдѣланномъ. Не потурай їй, жінко, бо каятися будеш. МВ. Не кайся, рано вставши, молодо оженившись. Ном. 3) Каятися на кому. Перестать грѣшить при видѣ наказанія, постигшаго за грѣхи кого-либо. Ном. № 3910.
Наза́вше нар. = назавжди. Тя назавше щире кохаю. Голов. І. 347.
Обгорілий, -а, -е. Обгорѣлый. Стоїть обгорілий пеньок. Рудч. Ск. II. 108.
Помежувати, -жую, -єш, гл. Размежевать (во множествѣ). Ой помежували степи запорозькі і козацькі славні луки. О. 1861. VIII. 101.
Роскурити, -ся. Cм. роскурювати, -ся.
Узбіччя, -чя, с. на узбіччі. Въ сторонѣ. Конст. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЖИВИЛО.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.