Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Ґрунтови́й, -а́, -е́. 1) Почвенный. 2) Землевладѣльческій.
Два́дцятеро чис. Двадцать душъ, штукъ и пр. Чуб. II. 36. Двадцятеро обізвалось, що бачили все теє і як з грішми злапали Левка. Кв. Пов. Ум. Двадцяті́рко.
Морови́ця, -ці, ж. Моръ, моровая язва.  
Обридник, -ка, м. Гадкій, противный человѣкъ. Ти сам негідник, ти сам обридник, що жінки не маєш. Гол. І. 262.
Одч.. Cм. отъ відчалити до відчухрати.
Помішати, -ша́ю, -єш, гл. 1) Помѣшать. Борщ каже: «помішай мене!». Чуб. III. 58. 2) Смѣшать. З хатами помішані якісь хлівці, якісь загороди. Левиц. І. 90.
Сестрич, -ча, м. = сестрінець.
Сівкий, -а́, -е́ 1) Сыпучій. 2) Много пространства засѣвающій (о зернѣ). Оце зерно — як мак, сівкіше, ніж пирій. Волч. у.
Стопекельний, -а, -е. То же, что и пекельний, но въ усиленномъ смыслѣ. Ой Ироде пребеззаконний, мучителю стопекельний. Маркев. 40.
Шрубок, -бка, м. Ум. отъ шруб.