Грома́да, -ди, ж. Общество равноправныхъ лицъ, міръ, собраніе, мірская сходка. Громада — великий чоловік. Дай, Боже, щоб ти тихенько гомонів, а громада б тебе слухала. Добре речеш, тільки в громаду не беруть. Не хотілось в снігу, в лісі, козацьку громаду з булавами, з бунчуками збірать на пораду. Слухайте ж, панове громадо! По селу люде громадою ходять та когось, мабуть, б'ють, бо дуже кричать. Турки село грабували, громадами людей гнали. Ум. Грома́дка, грома́донька. Грома́дочка.
Де́ржално, -на, с. Рукоятка, ручка. У топора — топорище.
Зацвісти́ Cм. зацвітати.
Знакімець, -мця, ж. Знакомый. Се ж його знакімець; вони здавна знаються.
Зрода, зро́ду, зроду-звіку, нар.
1) Вона зрода й у церкві не була. Чи був у тебе батько зроду? Ой я зроду лишенька не знала. Зроду я заміж не піду. зроду-віку. Никогда еще. Зроду-віку не бум такого, а тепер: ось тобі, на!
2) Никакъ, никоимъ образомъ. Такі капосні люде, що мені не можна зроду-звіку на селі вдержатись.
Ковалик, -ка, м. Ум. отъ коваль.
Насмішити, -шу́, -ши́ш, гл. Насмѣшить.
Пісковий, -а́, -е́ Песчаный; песочный. Збірай свої війська лісовії, луговії і пісковії.
Позавалювати, -люю, -єш, гл. Обрушить (во множествѣ).
Тьотя, -ті, ж. Тетя. У дѣтей: всякая женщина.
