Броснатий, -а, -е. О деревѣ: имѣющій много почекъ. Броснате дерево.
Задзеленьча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Зазвонить (о бубенчикахъ); зазвенѣть, забренчать.
Мигота́ти, миготіти и мигтіти, -чу, -ти́ш, гл. Сверкать, мерцать, мелькать. Над ставками, над садками миготіло, грало, лилося хвилями золоте марево. В очах миготить, а в голові свистить. Зірки мигтять собі, блимають. Аж в очах мигтить. Миготіла в очах дорога горорізьба.
Мовля́в нар. Такъ сказать, молъ, дескать. Прийшлось сусідові, мовляв, хоч сядь та й плач. Хоч спасти, мовляв, аби з доброго коня.
Набреха́тися, -шу́ся, -шешся, гл. 1) Наговорить лжи. Хотя й душа невинная, люде набрешуться. 2) Налаяться (о собакѣ).
Надожда́ти Cм. наджидати.
Підвеселяти, -ля́ю, -єш, сов. в. підвеселити, -лю́, -лиш, гл. Подвеселять, подвеселить, развеселить, обрадовать. Часто в мене самої так гірко на душі, так би рада, щоб мене хто підвеселив.
Піснечка, -ки, ж. Ум. отъ пісня.
Роздорож, -жу, м. = роздоріжжя. Опівночі пішов на роздорож.
Сире́ць, -рцю́, м. 1) Ум. отъ сир. Сирцем присипають, в масличко вмочають. 2) Невыжженный кирпичъ.
