Брестися, -деться, гл. безл. Взбредать. Що на яву бредеться, то і во сні верзеться.
Го́стрий, -а, -е. 1) Острый, имѣющій тонкое лезвее. Не пиляй мене тупим, та ріж мене гострим. Гостра шабля. У рученьках гостру шаблю носить. Мала пташка, та кігті гостри. 2) Остроконечный, конусообразный. Як виїхав донський козак із-за гострої могили. Гострий шпиль. 3) Сильный, жестокій, рѣзкій. Цур-цурачка — гостра болячка. 4) Рѣзкій, остроумный. Гострий, як бритва. Хоч голий, та гострий. 5) Пронзительный, жгучій. Гострі, чорні очі. 6) Го́стра доро́га. Колоть, мерзлая грязь на дорогѣ. Дорога гостра не можна їхати. Ум. Гостре́нький, гостре́сенький. Єсть у мене гостресенький ножик.
Злиде́нник, -ка, м. = злидарь. Ото злиденник! Шкода про се казати, щоб із злиденником та безземельником дочку мені звінчати.
Зорешливий, -а, -е. = зоряний. Піч зорешлива та тиха.
Ільм, -му, м. ільма, ми, ж. = ілем.
Нащадок, -дку, м.
1) Потомство. Щоб йому дихать не дало з його нащадком, накоренком! Песиголовець — певно ціклопський нащадок.
2) Имущество, добро (движимое). Я довідався, чого се козаки охочі пропивають у шинкарки нащадки жіночі.
Невдалиця, -ці, об. Неумѣлый, неумѣлая, неспособный, неспособная ни къ чему.
Посилкуватися, -куюся, -єшся, гл. Употребить усиліе. Посилкувались та й зробили. Не посилкується ні мало, щоб так палати перестало і щоб оцей пожар погас.
Татараковий, -а, -е. Относящійся къ татараку.
Шумовина, -ни, ж. Пѣнка, накипь.