Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

жадібка

Жа́дібка, -ки, ж. Ум. отъ жадоба. 1) Жажда. Циган з великої жадібки сьорбнув шевськаго квасу. Ном. № 934. 2) Желані. у жадібку, не в жадібку (кому) хочется, не хочется (кому). Чи побачимо ми там Чайченка?... А в жадібку його побачити. МВ. ІІ. 94. се вам не в жа́дібку. Этого вамъ не хочеться. Ном. № 4534. 3) Жадность.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 470.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЖАДІБКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЖАДІБКА"
Акто́р и актьо́р, -ра, м. Актеръ. Ввійшов Яким зовсім так, як от виступають актори на сцену з-за декорацій. Левиц. І. 478. Один актьор грав дуже погано... в партері почали сміятись. Левиц. Пов. 139.
Вино, -на, с. 1) Вино. На Вкраїні добре жити, мед і вино пити. Ном. № 700. Ніхто не наливає нового вина в старі бурдюки. Єв. Мр. II. 22. 2) Виноградъ. Зелене вино к горі ся вило, к горі ся вило, синє розцвіло. Гол. IV. 547. Зелене вино високо звило, ще й похилило. ХС. VII. 425. 3) Пиковая масть. КС. 1887. VI. 463. Часто во мн. ч. вина. Ум. винце. Без дірочки, без денця, повна чарочка винця. Ном. стр. 292, № 67.  
Го́нор, -ру, м. Самолюбіе, гоноръ. Рудч. Ск. II. 203. Шляхтич за гонор уха рішився. Ном. № 4211. 2) Честь, почеть. Служить Семен, служить, а гонору йому все таки нема. О. 1861. XI. 30. Доп'явшись до високих титулів та великих гонорів. К. XII. 125.
Демокра́т, -та, м. Демократъ. Не вподобав демократ русин свого давнього панства. Г. Барв. 426.
Дити́нець, -нця, м. 1) Родимчикъ, дѣтская болѣзнь. 2) Деревянный полъ; ящикъ на днѣ колодца. Борз. у.
Замина́ха, -хи, ж. = лемішка.
Культура, -ри, ж. Культура. Культура знищила крепацтво. К. ХП. 13. Се бо (література) вже висока стадія розумової культури. К. ХП. 124. Європейська культура. К. ХП. 115.
Осаджувати, -джую, -єш, сов. в. осади́ти, -джу́, -диш, гл. 1) Сажать, посадить въ заключеніе. Злапали Швачку та й самотою, та до Львова віддали... Ой вже Швачки нема, вже го осадили в самім риночку в місті. Гол. І. 18. 2) Заселять, заселить. Вони узгряниччя людом осадили. К. Досв. 20. Моє Підгір'є назад поверну, назад поверну, лучче осажу... Ой сажав же він та три слободи: одну слободу — старими людьми... Н. п. 3) Осаживать, осадить, останавливать, остановить. Як прийде злодій, так заніз доганя, а притика осаджує. Ном. № 11060.
Спуз, -зу м., спуза, зи, ж. = спудза. Угор. Шух. І. 190. Їк згориш, тогді стане спуза. Гн. II. 83.
Хробачок, -чка, м. 1) Ум. отъ хробак. 2) хробачки. Такъ дѣти называютъ лапшу. МУЕ. І. 104.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЖАДІБКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.