Відгулень, -льня, м. Домашняя лошадь, отбившаяся въ табунъ дикихъ лошадей.
Зімі́вля, -лі, ж. 1) Зимовка; содержаніе животныхъ зимою. І знову пасіку на зімівлю в погріб. Журавель каже: «прийми мене, лисичко, на зімівлю». 2) Кормъ на зиму для скота. Зімівлі мало.
Керманич, -ча, м. Рулевой, кормчій на суднѣ, плотѣ. Досвідчений керманич, що знає усі закрути ріки, усі плиткі місця, на яких би дараба могла осісти, всі скоки у воді, о які розбитися може дараба, держить керму при передній тальбі. Пишні керманичі кедровими весельцями плюскають.
Кудовчати, -чу, -чиш, гл. Взъерошивать, спутывать (о волосахъ, шерсти).
Кушіль, -лі, ж. То-же, что и кошуля, но употребляется только въ томъ значеніи, что и покраса въ свадебномъ обрядѣ. «Дружко вносить рубашку молодой для изслѣдованія, приговаривая: Старости, пани-старости! благословіть покрасу (или кушіль) в хату унести!».
Очедирини, -рин, ж. мн. = похрестини.
Посада, -ди, ж. Должность, мѣсто.
Приставщина, -ни, об. и ж.
1) Приставшій, присоединившійся къ кому либо человѣкъ въ видѣ пріемыша или участника дѣла, дающаго только свой трудъ, безъ капитала. Він і той год приставав на шинок (торгувати) без копійки грошей, на чужі гроші, а не на свої, — він приставщина.
2) Невѣнчанная женщина, вступившая въ сожительство на правахъ хозяйки.
3) Привидѣніе. Став білий як приставщина.
Просвіщати, -ща́ю, -єш, гл. = просвічати.
Трутина, -ни, ж. = трути́зна. Ой ти, дівчино, смійся, не смійся, та либонь же я в тебе трутини наївся. Ум. трути́нонька.