Вільно и вольно, нар. 1) Свободно, вольно. І все, що лазить по долівці, і все, що вгору вільно лине. 2) Можно. Дома я, каже, дома! Усе мені вільно. Що вільно панові, то не вільно Іванові. Вільно собаці і на владику брехати. Красти вільно, та б’ють більно. Не вільно. Нельзя.
Гості́вство, -ва, с. = Гостювання.
Кородкий, -а, -е. Вольной, хилый, слабый. Цей віл кородкий на ноги: як горяна дорога, — верстов 20 пройшов, — уже й кульгає.
Лівцу́нка, -ки, ж. = лівачка.
Слізливий, -а, -е. Слезливый, любящій плакать.
Срібнісінький, -а, -е. Совершенно серебряный. Употреблено какъ ласкательное въ похоронномъ причитаньи. Моя й матінко, моя срібнісінька!
Тахтарити, -рю, -риш, гл. Тащить. Да взяв милую да й на двір тахтарить.
Товкмачити, -чу, -чиш, гл. 1) Утаптывать, плотно укладывать. 2) Бить, колотить. 3) Толковать, твердить одно и тоже. Я вже тобі тричи і оце четвертий раз пишу, що я се літо не вирвуся з Петербургу, що не прибуду додому, чи до тебе. А ти мені що раз товкмачиш, що «я тебе жду», що «чи будеш ти, чи ні».
Ухитнутися, -нуся, -нешся, гл. 1) Пошатнуться. 2) Уклониться, отшатнуться, освободиться изъ рукъ. Хотів бігти, — не зміг ухитнутись з її ручок зомлілих.
Учащати, -щаю, -єш, гл.
1) Часто ходить куда; часто посѣщать кого. До титаря вчащає. Де люблять, не вчащай, де не люблять — не бувай. З того часу став учащати що-вечора.
2) Уменьшать, отдѣлять часть. І чужого не займай, і свого не вчащай.