Важитися, -жуся, -жишся, гл. 1) Вѣситься, взвѣшиваться. 2) Отваживаться, рѣшаться. Ніхто з них не важивсь озватись до його словами. На дівчину дивитися не важусь. 3) Покушаться, умышлять. Не бийтеся, не лайтеся, ви на мене не важтеся. А в дівчини чорні брівоньки, ти, козаченьку, не важся.
Зажури́ти, -ся. Cм. зажу́рювати, -ся.
Людої́д, -да, м. Людоѣдъ. Ах ти людоїд. Колись на світі було так, що багато було, кажуть, людоїдів, або песиголовців.
Ме́бель, -белі, ж. Мебель. Мебель така гарна, така гарна! Чи й мебель уже купили?
Подушка, -ки, ж.
1) Подушка. Вона взяла та під ту подушку, що він спить, і підкинула змієвого зуба.
2) Коконъ муравья. Комашки, комашки, ховайте подушки, бо татаре йдуть. Ум. по́душечка.
Проклювати, -клюю́, -єш, гл. Проклевать. Гусак: «Одчини, луплене теля!» — «Не одчиню». — «Ну, носом проклюю11.
Рантушина, -ни, ж. = рантух.
Роспустний, -а, -е. 1) Распущенный. 6. Добре, що у тебе діти не роспустні.
2) Развратный.
Уробити, -ся. Cм. уробляти, -ся.
Учення, -ня, с.
1) Ученіе.
2) Наставленіе. Колиб то він.... слухав батькового вчення та пожалкував би моїх слізочок.