Відкочувати 1, -чую, -єш, сов. в. відкотити, -кочу, -тиш, гл. Откатывать, откатить. Він тоді його відкотив аж до лісу.
Зодяга, -ги, ж. = одіж. Найнялася на хазяйській зодязі. Заробити на зодягу.
Квилити, -лю́, -лиш, гл. 1) Плакать, стонать. І квилить-плаче Ярославна. І росло ж воно трудно та болезно: усе нездужає та квилить. 2) Кричать, преимущественно жалобно (о звѣряхъ, птицахъ). Вовки-сіроманці набігали, по тернах, по балках жовту кість жвакували, жалібненько квилили — проквиляли. Не ясний сокіл квилить-проквиляє, як син до батька, до матері з тяжкої неволі в городи христіянські поклон посилає.
Корчуватися, -чуюся, -єшся, гл. Куститься (о хлѣбѣ).
Набі́гти Cм. набігати.
Слюз, -за, м. 1) Слизь. 2) = слиз.
Сучок, -чка, м.
1) Ум. отъ сук.
2) Ручка, которою приводится въ движеніе сукальный станокъ. 3) Названіе маленькаго вола.
Тут нар. 1) Здѣсь. А в нашій стороні красні дівки як ластівки, а тут як ворони. 2) Сюда. Я аж тут залетів. 3) Вотъ. Ум. тутка, тутки, туткива, тутенька, тутеньки, тутечка, тутечки. Не був я тутка. Що ви зволите тутеньки робити? Мов зроду тутечка жили.
Хорустіль, -ля, м. пт. Rallus aquaticus.
Черешник, -ка, м. Черешневая заросль. Цвинтар заріс черешником.