Гоготати, -чу́, -чеш и гоготі́ти, -чу́, -ти́ш, гл. 1) Ржать. А на дворі кониченьки гогочуть. 2) Издавать сильный и продолжительный звукъ, напр.: при отдаленномъ громѣ, сильномъ вѣтрѣ, сильномъ пламени. Грім гогоче, а блискавка хмару роздирає. Вітер на десять голосів реве і виє, і скиглить, і гоготить. А наша хати полум'ям полала, і навкруги земля, мов пекло, гоготала.
Жилля́р, -ра́, м. Крестьянинъ-земледѣлецъ, не имѣющій земли, бобыль.
Захарама́ркати, -каю, -єш, гл. Забормотать.
Злякатися, -каюся, -єшся, гл. Испугаться. Жінка, злякавшись, упала перед ним. Еней, пожар такий уздрівши, злякався, побілів як сніг. Злякався хлопчик, аж поблід.
Остопранцюватіти, -тію, -єш, гл. = остобісіти. Мені ця робота вже остопранцюватіла.
Пенарство, -ва, с. Домашній скотъ, вообще домашнее имущество. Нема у мене, щоб хто доглянув і тамтого пенарства. Як перевозився, то привіз дванадцять возів пенарства.
Перепасинкувати, -ку́ю, -єш, гл. Окончить пасинкувати.
Погромити, -млю, -миш, гл. Разгромить.
Попряди, -дів, мн. = попрядки. Прийде до її кума на попряди.
Утримувати, -мую, -єш, сов. в. утримати, -маю, -єш, гл.
1) Удерживать, удержать.
2) Содерживать, содержать. Аби но виживитися та утримати свою родину.