Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дряпливий

Дряпли́вий, -а, -е. = дряпучий.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 450.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДРЯПЛИВИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДРЯПЛИВИЙ"
Бердів'Я, -в'я, с. соб. Берда? Свята пречиста закляла каміня, бердів'я. МУЕ. ІІІ. 53.
Забу́ртати, -таю, -єш, гл. Зарыть. Вх. Уч. 238.
Знавіснілий, -а, -е. Взбѣсившійся, сошедшій съ ума.
Курохват, -та, м. = курокрад. Прибіг к троянцям, засапався, мов з торгу в школу курохват. Котл. Ен.
Молито́вник, -ка, м. Молитвенникъ. Котл. Ен. III. 47. Зося... схилила голову над молитовником. Левиц. І. 1. 272.
Надгорта́ти, -та́ю, -єш, сов. в. надгорнути, -рну, -неш, гл. Отгребать, отгресть часть. Надгорни трошки жару.
Облюдніти, -ні́ю, -єш, гл. = вилюдніти. Лубен. у.
Папужий, -а, -е. Попугаичій.
Поглушити, -шу́, -шиш, гл. 1) Оглушить (многихъ) 2) Заглушить (во множествѣ). Тернина поглушила його. Єв. Мр. IV. 7. Садами летіла, — сади помутила своїми голосочками. Чуб. V. 749.
Уростич и уростіч, нар. Въ, разныя стороны, вразсыпную. Турки не стямились да вростич. ЗОЮР. І. 6. Коні, як почують чорта, то вростіч. Стор. I. 124.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДРЯПЛИВИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.