Віддаль нар. Издали. Відьми так не вдариш, а треба кинуть на-оддаль, то попадеш.
Клоччя, -чя, с. Пакля, охлопки. Чоловік мій вдався вже геть то гнучкий, як батіг з клоччя. у йо́го в голові клоччя. Онъ глупъ. Мені памороки забито киями, а в вас мабудь ізроду в голові клоччя. Ум. клоччячко. У неї очіпок штопненький, тілько вже постарів, клоччячко видно. Я думала, що нагаєчка з клоччячка, а вона, проклята, з протичка.
Кривда, -ди, ж.
1) Несправедливость, обида. І велів панам ляхам на Україні чотирі місяці стояти, а ні козаку, ні мужику жадної кривди чинити.
2) Неправда. Чия правда, чия кривда і чиї ми діти. Чия кривда, нехай того Бог скарає. Ум. кри́вдонька, кри́вдочка.
Оріх, -ха, м.
1) Орѣхъ. Був оріх, а тепер свистун. Соловійко на орісі, зозуленька на калині.
2) мн. — болотяні, водяні, чортові. Раст. Trapa natans L. Ум. орішок, орішенько.
Помин, -ну, м. Поминаніе. Ой Серпягу положили да і заховали, да помин по Україні, помин відправляли. Также и во мн. ч. Подумала, що його вже на світі нема і стала справляти помини. Cм. поминки.
Пострибати, -ба́ю, -єш, гл. Поскакать, попрыгать. Пострибала через двір.
Синаш, -ша, м. Сынокъ. Добре, синашу! Здоров, синашу, ма дитино! — Анхиз Енеєві сказав. Ум. синашко. Люляй, люляй козацький синашку!
Скверещати, -щу́, -щи́ш, гл. Рѣзко чирикать (о сойкѣ и др.).
Хвортеця, -ці, ж. Крѣпость. «Ріжте, бийте»! — на фортеці кричить Гамалія.
Штатульний, -а, -е. Видный, рослый, взрачный. Це не штатульна кобила.