Вершок, -шка, м.
1) Ум. отъ верх.
2) Дно шапки съ наружной стороны.
3) Верхняя часть очіпка.
4) Та часть курительной трубки, въ которую кладется табакъ.
5) Истокъ рѣки. Де річка Лива взяла свої вершечки.
6) Вершокъ. Лисина у шість вершків.
7) Сливки; сметана. Зо всіх гладишок чисто було вершечки поз'їдаю, наче той кіт. Cм. верхнина. Ум. вершечок.
Закопоті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. 1) О дѣтяхъ: побѣжать мелкими шажками. 2) О лошадяхъ: побѣжать съ быстрымъ топотомъ. Закопотіли коні. Ущухло поле. Тільки коні закопотіли там то там.
Звір I, зво́ру, м. Оврагъ, лощина, ложбина. Не навчила я ся корчима ходити, з звора воду пити, з торби хлібом жити, з торби хлібом жити, на камені спаті.
Кабанча, -чати и кабанчик, -ка, м. Ум. отъ кабан.
Насмішкувато нар. Насмѣшливо.
Омазкати, -каю, -єш, гл. Обмазать.
Остріжка, -ки, ж. Раст. Delphinium Ajacts.
Похватний, -а́, -е́ Удобоподвижный, удобоносимый, удобный для взятія. Занялась хата — та пожарні бочки похватні — скоро води привезли.
Росколочувати, -чую, -єш, сов. в. росколоти́ти, -чу, -тиш, гл. Разбалтывать, разболтать, взболтать (жидкость). І вскочив голий п. у росколочену сажу. Росколотили сметану.
Слугиня, -ні, об. Слуга. Вельможная пані слуги загаждала, кожному слугині по золотому дала.
