Досто́ювати, -то́юю, -єш, сов. в. досто́яти, -то́ю, -їш, гл. 1) Достаивать, достоять. І в церкві достояла мов спокійна. 2) Дозрѣвать, дозрѣть. (Конопелькам) не дали вітри да достояти.
Дотовкти́, -вчу́, -че́ш, гл. Дотолочь.
Зади́хливий и зади́шливий, -а, -е. Удушливый (о человѣкѣ).
Карнавка, -ки, ж. Церковная кружка для сбора денегъ. Всі... клали в карнавку по копійці. Люде гроші кидали до карнавки церковної. Ум. карнавочка.
Мазну́ти, -ну́, -не́ш, гл. 1) одн. в. отъ мазати (въ 5-мъ значеніи не употребляется). 2) Ударить, шлепнуть. Випручавши руку ..., мазнула його по виду.
Перегніватися, -ваюся, -єшся, гл. Пересердиться.
Пиндження, -ня, с. Спесивость, чванство, важничанье.
Постельниця, -ці, ж. Доска въ днѣ кузова телѣги.
Скатерть, -тя, м. Скатерть. З старого скатертя зробив скатертинку. Вили Марусі віночок та й покотили по столі, по квітчастому скатертю.
Сумежний, суміжний, -а, -е. Смежный.