Брунька, -ки, ж.
1) Древесная почка (лиственная). На весні береза бруньки наганяє. погнати вівці на бруньки. Выгнать овецъ пастись въ лѣсъ, когда еще нѣтъ листьевъ на деревьяхъ.
2) Смычекъ у шерстобита для битья шерсти. Знайшов шапувала, ходе той з своєю брунькою. Ум. брунечка.
Висівчаний, -а, -е. Изъ отрубей сдѣланный.
Де́рба, -би, ж. Дернъ.
Дни́на, -ни, ж. День. Яка весняна днина, а він цілий день не їв. Ой не хвалися, не ти ж їх кохала: кохала ненька старенька ясного сонця прошив віконця, ясної днини против кватири. Ум. Дни́нка. В суботу на годинку, в неділю на всю днинку.
Добря́че нар. Очень хорошо. Усе воно було собі добряк, тілько що ж? жінка сього чоловіка вередлива була.
Мі́сце, -ця, с. Мѣсто. По тричі в однім місці бідного невольники затинали. Як намальовані встають передо мною всі місця. Місцем, місцями. а) Мѣстами, въ нѣкоторыхъ мѣстахъ. Місцем такі були здоровенні та глибокі байраки, що Боже-світе! Місцями й гарна трава — низом, а по су гробках погана. б) Иногда, по временамъ. Місцями й я їм рибу.
Писнути, -ну, -неш, гл. Писнуть. Ні писне, ні висне. Писнула дитина.
Повиступати, -па́ю, -єш, гл. Выступить (во множествѣ, во многихъ мѣстахъ). На ногах і на руках повиступала од стужі кров.
Погартувати, -ту́ю, -єш, гл. Закалить (во множествѣ).
Сповивач, -ча, м. Свивальникъ. Ум. сповивачик.