Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Камень, -ню, м. = камінь.
Костиронько, -ка, м. Ум. отъ кости́рь.
Незабудь, -ді, ж. 1) На незабудь. На память. 2) Раст. Myosotis palustris. Вх. Пч. І. 11.
Обсягати, -гаю, -єш, гл. Охватывать. Желех.
Опрічний, -а, -е. Особенный, отдѣльный. Пей чоловік якийсь опрічний од людей. Рк. Левиц. Умом і хвабрістю своєю в опрічнеє попав число. Котл. Ен. V. 23. Опрічна хата. Рк. Левиц.
Продеклямувати, -му́ю, -єш, гл. Продекламировать.
Сверготіти, -чу́, -ти́ш, гл. Чирикать. Попід стріху горобчики сверготять. Чуб. V. 639.
Стовбуром нар. Дыбомъ. Лице хмуре, чуб стовбуром. Мир. Пов. І. 131.
Строїти 2, -рою, -їш, гл. = струїти.
Убірати, -ра́ю, -єш, сов. в. убрати, -беру, -реш, гл. 1) Одѣвать, одѣть, наряжать, нарядить, убирать, убрать. Укинь мене в болото, а я тебе вберу в золото. Ном. № 10145. Вбери й пенька, то стане за Панька. Ном. № 11172. Ой косо, косо кохана! сім літ я тебе кохала, що-неділеньки вбірала. Мет. 205. убрати в шо́ри. Первоначально — запречь, переносно: забрать, взять въ руки. 2) Надѣвать, надѣть. Скидай з себе свої лати, вбірай дорогії шати. Голов. І. 44. 3) Убирать, убрать, принять. Убрав, як сіно в годину. Ном. № 11126. Хліб убірає, хто його має. Ном. № 10121. Так росходивсь, шо і в два не вбереш. О. 1862. VI. 164. 4) Пачкать, запачкать. Убрав ноги в куряву. 5)в себе. Всасывать, всосать. 6) Ѣсть, съѣсть. Вбірай, свате, капусту. Ном. № 4773.