Викочувати, -чую, -єш, сов. в. викотити, -чу, -тиш, гл. 1) Выкатывать, выкатить; вывозить, вывезти изъ чего. Викочує з-під повітки віз. Та винесе самопали, викотить гармати.
Відпірка, -ки, ж. Отговорка. От і має відпірку.
Гріхо́вний, -а, -е. Грѣховный, грѣшный. Гріховного пестування старе тіло просить.
Дошве́ндяти, -дяю, -єш, гл. Добрести. Не вам кажучи, нагрів трохи чуба, поки дошвендяв до вас.
Звірни́й, -а́, -е́. Богатый звѣрями.
Острововна, -ної, ж. Свинья.
Підбіг, -га, м. Насѣк. Bombyx rubi. (гусеница).
Позводитися, -димося, -дитеся, гл. То-же, что и звестися, но о многихъ или многомъ. Позводилося панів багато, — панувати ні з чого.
Смітити, -чу́, -тиш, гл. Сорить.
Шубовсть нар. Бухъ, бултыхъ. Шубовсть — як чорт у воду.