Витріщати, -щаю, -єш, сов. в. витріщити, -щу, -щиш, гл.
1) Вытаращивать, вытаращить. Ходив Хома ходив, витріщав баньки, витріщав — ніяк не побачить шкапи. Очі витріщив, як жировий туз.
2) Выставлять, выставить обнаженную часть тѣла.
Гу́саш, -ша, м. = Сороківець.
Задавля́чка, -ки, ж. Медиц. Жаба, angina.
Крячастий, -а, -е. Кустистый. Крячастий барвінок молодій дівчині на вінок.
Осторожність, -ности, ж. Осторожность. Матися на осторожности. Быть осторожнымъ. Як тільки трісне труна, ти читай, а другий раз як трісне, то майся на осторожности.
Подокраювати, -юю, -єш, гл. Докроить (во множествѣ).
Привертатися, -та́юся, -єшся, сов. в. приверну́тися, -ну́ся, -нешся, гл.
1) Поворачиваться, поворотиться къ чему, склоняться, склониться въ чему. Береза росте, розростається, лист до листонька привертається.
2) Возвращаться, возвратиться. Нехай додому не вертається. Як же вона привернеться, то-то ж вона лиха набереться.
3) Склоняться, склониться къ чему, кому, чувствовать, почувствовать склонность, влеченіе. Не привертається і не пригортається моє серце до його.
Розбіль, -болю, м. Заболѣваніе. До ростріску, до розболю будеш жати.
Тугий, -а, -е. 1) Тугой, упругій. Щоб була туга як коліно. (Посадивши капусту, примовляютъ).
2) Крутой, густой. Туга грязь.
3) Твердый (о камнѣ).
4) Сильный, крѣпкій, суровый. Туга зимойка.
5) Несговорчивый, упрямый, крутой. Я чоловік не тугий: дасте 25 карбованців, то й ваш кінь.
6) О рѣчи: тяжелый. Уся мова його була якась туга, лемехувата. Ум. тугенький, тугесенький.
Ф'ю! меж. для выраженія свиста.