Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дозволяти

Дозволя́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. дозво́лити, -лю, -лиш, гл. Позволять, позволить, дозволять, дозволить, разрѣшать, разрѣшить. Не дозволяв говорити бісам. Єв. Мр. І. 34. Не дозволю кров людськую марне розливати. К. Досв. 218.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 411.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДОЗВОЛЯТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДОЗВОЛЯТИ"
Відгодитися Cм. відгожатися.
Відкладний Cм. відкладаний.
Гнетуха, -хи, ж. Лихорадка. Чи ти гнетуха, чи ти трясуха? Чуб. І. 119.
Ізс.. Cм. зс.
Нави́ти Cм. навивати.
Помамляти, -ляю, -єш, гл. Пищу немного поѣсть, потомъ оставить. Вх. Лем. 453.
Слобожанський, -а, -е. = слобідський. Здалека долітали веснянки слобожанських дівчат. Стор. II. 101.
Тачка, -ки, ж. Тачка. Фр. Пр. 119. Везуть люде тачку. Грин. 1. 38. Ум. тачечка.
УсохтиCм. Усихати.
Цьвох меж., выражающее ударъ кнутомъ. А економ його батогом цьвох, цьвох. Ном. № 2346.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДОЗВОЛЯТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.