Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

догана

Дога́на, -ни, ж. 1) Порицаніе, хула; упрекъ. Догана мудрого більше стоїть, як похвала дурного. Ном. № 5686. 2) Недостатокъ, порокъ. А що мені за догана, що я руда та погана — за те мій батько багач. Чуб. V. 1139. Дога́ну да́ти. Осудить, охулить, упрекнуть, найти недостатокъ. Козаченько за дівчину та три копи дав та щоб її ніхто не займав, ніхто не займав, за ручку не взяв, перстеня не зняв і догани не дав. Мет. 317. Що Лукенька у батенька дитина була, усім вона парубочкам догану дала. Чуб. V. 1157. Свита добра, ніхто догани не дасть. Борз. у. Ум. Дога́нка, дога́нонька, дога́ночка. Любить тебе отець, любить тебе мати, тільки тобі доганочки, що ти небагатий. Чуб. V. 118. Тільки тобі доганочки, що ти не чорноброва. Чуб.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 406.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДОГАНА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДОГАНА"
Бакалярство, -ва, с. 1) Должность учителя дѣтей. Желех. 2) соб. Учителя дѣтей, школяры.
Го́рдо нар. Гордо, надменно. А син твій гордо на арену, псалом співаючи, ступив. Шевч. 613. Поводиться гордо. МВ. (О. 1862. ІІІ. 72). Устань, Господи, щоб злющі гордо не неслися. К. Псал. 19.
Дока́зувати, -вую, -єш, сов. в. доказа́ти, -жу́, -жеш, гл. 1) Договаривать, договорить. «Оттут з муштри виглядала, оттут розмовляла, а там.... а там.... сину, сину!..» та й не доказала. Шевч. 69. 2) Показывать, показать, дѣлать, сдѣлать, продѣлывать, продѣлать. Котл. Н. П. 388. К. ЦН. 219. О. 1861. XI. 104. МВ. (О. 1862. ІІІ. 41). Дай нам, мати, доказати, що ми — рідні діти тих великих, що за правду гинули на світі! К. Досв. 33. Чого прозьба не докаже, те докажуть буки. Ном. Бачить Бог, що москаль такі штуки доказує над смертю, — велів йому іти, куди хоче. Чуб. І. 319. 3)кому. Укорять, укорить кого; попрекать, попрекнуть; грубо говорить, грубо сказать. Коли б мені на чужині хоч одна людина, — ніхто б мені не доказав, що я сиротина. Мет. 58. Було старий і стане доказувати жінці: на яку ми його (сина) радість вигодували? Який з його хазяїн буде? Стор. І. 60. Вона мені щодня добре докаже. Того ж бо я й тужу: твоїй матері не вгожу... Постелю постіль — не ляже, — моєму серденьку докаже. Мет. 264. 4) Обвинять, обвинить, уличать, уличить. «Що ж роблять у Білій Церкві наші гетьмани Потоцький та Калиновський?» — Одібрав і од їх листи: один на другого доказує, — видко, що нема між ними доброї згоди. Стор. МПр. 89. 5) Быть въ состояніи, умѣть, съумѣть сказать, разсказать, пояснить. От про камінь тіки я не докажу, чи взяв його хто, чи він там. Драг. 11. Чи на сій худобі жив, чи, може, й на другій, — сього тобі не докажу. О. 1861. X. 26.
Зага́льниця, -ці, ж. = загальний тиждень.
Наставляти, -ля́ю, -єш, сов. в. наставити, -влю, -виш, гл. 1) Наставлять, наставить. Кругом наставили мисок. Котл. Ен. 2) Ставить, поставить, наставить, направлять, направить. Марта, дивлюсь, припинилась, наставила головоньку, мов та перепілочка, і слухає — не дише. МВ. 3) Дѣлать, сдѣлать (кого-либо, чѣмъ-либо). Ви ж (мати) було раненько вставаєте, та нас розбужаєте, нас хазяєвами наставляєте. Мил. 200. 4) Опредѣлять, опредѣлить, назначать, назначить, избирать, избрать (на должность). Січовики давали войськову пораду, збивали народ докупи і наставляли сотників. Стор. МПр. 60. 5) наставляти мая. Гулять въ саду или въ лѣсу 1-го мая съ угощеніемъ. X. С. І. 76. Подобно этому также наставля́ють баби петрівку, т. е. устраиваютъ угощеніе въ первый день петровскаго поста. 6) = настановляти 5. Хто його й на розум добрий наставляв? МВ. ІІ. 10.
Поґездґатися, -ґаюся, -єшся, гл. 1) Пометаться изъ стороны въ сторону. 2) Покапризничать.
Позвичайнішати, -шаю, -єш, гл. Сдѣлаться вѣжливѣе, улучшиться по своему поведенію. Був розбишака на все село, а в руках подержано його — позвичайнішав, став м'який, хоть в ухо бгай. Конот. у.
Помежно нар. = помеженно. Жили вони сусідами. У жодного був гарний садок і огород і притулювались вони один до другого помежно. Чуб. II. 658.
Поперестрибувати, -буємо, -єте, гл. Перепрыгнуть, перескочить (во множествѣ). А ну, чи поперестрибуємо через воду? Лубен. у.
Скабка, -ки, ж. Заноза. Скабку загнав у пучку. Черниг. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДОГАНА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.