Зао́рювати, -рюю, -єш, сов. в. заора́ти, -рю́, -ре́ш, гл. 1) Запахивать, запахать. но́сом заорати. Упасть лицомъ внизъ. Упав так, що аж носом заорав. 2) Начинать, начать пахать. В той день ідуть заорювати. Зао́рювати (в понеділок) не можна.
Запізва́ти, -зву́, -веш, гл. Привлечь къ суду. Запізвав мене Степан.
На́йми, -мів, м. мн. Наемъ; служба по найму. Нехай вона сердешна од наймів трохи одпочине. . Піти́ в на́йми. Наняться. Матінко наша! Не журися ти нами: як поростемо, пійдемо в найми.
Осадчий, -чого, м. = осадник.
Повилинати, -наємо, -єте, гл. Вылетѣть (о многихъ).
Польськість, -кости, ж. Свойство польскаго, то-же, что и польщизна.
Поперечіплювати, -люю, -єш, гл. Тоже, что и перечепити, но во множествѣ.
Тополька, -ки, ж. Ум. отъ тополя.
Устоньки, -ньок, усточка(ки), -чок, с. мн. Ум. отъ уста.
Хоць, хоцяй, сз. = хоть.
