Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Вичервонити, -ню, -ниш, гл. Окрасить въ красный цвѣтъ.
Жма́кання, -ня, с. 1) Жеваніе. 2) Комканіе.
Замо́рський, -а, -е. Заморскій. Заморського зілля забажала. Мет. 104.
Курити, -рю́, -риш, одн. в. курну́ти, -ну́, -не́ш, гл. 1) Курить. Отто Гонта з Залізняком люльки закурили. Страшно, страшно закурили! І в пеклі не вміють оттак курить. Шевч. 179. Дурень нічим ся не журить: горілку п'є та люльку курить. Ном. № 6207. 2) Дымить. Не курила, не топила, — на припічку жар-жар. Макс. 3) Пылить. Не кури бо так вимітаючи, — курить, як чорт дорогою! Мнж. 162. 4) Мчаться, подымая за собою пыль. Курить, як чорт од какаріку. Ном. № 4220. Як ось... із Переяслава до Сомка гонець курить. К. ЧР. 183. 5) Кутить, пьянствовать. Троянці добре там курили: дали приманку всім жінкам, по вечерницях всі ходили, просвітку не було дівкам. Котл. Ен.
Надпусто́шити Cм. надпустошувати.
Попитання, -ня, с. Спросъ. Я без попитання не брав. Н. Вол. у.
Пороздушувати, -шую, -єш, гл. Раздавить (во множествѣ).
Прополоти Cм. прополювати.
Розчах, -ху, м. Расколъ въ деревѣ вдоль ствола. Міусск. окр.
Терміта, -ти, ж. = терміття. Харьк. у.