Бликати, -каю, -єш, гл. = блимати 1. Головешка ота довго буде бликати.
2) = блимати 2. Так бликає на мене очима. Чого ти своїми більмами так бликаєш?
В'язи, -зів, м. мн. Шейные позвонки. Аби голова на в'язах, а розум буде. Трохи в'язи не звихнулись.
До-Ще́нту нар. До основанія, до тла, совершенно. І тілько що простяг своє в багаття рило, а полом'я його до-щенту обсмалило. Налетить, як той вихор нагальний, до-щенту викорчує.
Закипа́ти, -па́ю, -єш, сов. в. закипі́ти, -плю, -пиш, гл. 1) Закипать, закипѣть. Казаночок закипає. Хата, 6. Закипіло сине море. 2) — кро́в'ю. се́рце кро́в'ю закипа́є. Употребляется для выраженія высокой степени мучительныхъ душевныхъ страданій. Що в козака серце замірає, а в дівчини кров'ю закипає. 3) Начинать сердиться, разсердиться, разгнѣваться. Закипів же й я тоді: «Да ти, кажу, Якове, говори доладу!» То же значеніе — гніво́м. Злякаються усі правдиві люде і закиплять гнівом на нечестивих. 4) так шку́ра на тобі́ й закипи́ть! Будешь вся избита.
Закмі́чувати, -чую, -єш, сов. в. закмети́ти, -мечу, -тиш и закмі́тити, -мі́чу, -тиш, гл. Замѣчать, замѣтить, запоминать, запомнить. Я й закметив їх (слова з книжки) зараз, скоро почув, як він читав. Закмітити у голові собі.
Закру́чувати, -чую, -єш, сов. в. закрути́ти, -кручу́, -тиш, гл. 1) Накручивать, закрутить, завертѣть. Козак сього не злюбив, тілько усок закрутив. Закрутив носом, як тертого хріну понюхав. Закрутив веремія. 2) Закручивать, закрутить (о вѣтрѣ). Як повіяв вітер, посіяв сніг зверху і знизу, далі як закрутило! 3) Зарабатывать, заработать пряденіемь. А Ганна грошей не жалувала... посилала, що було закрутить веретеном. Лев. І. 57. 4) сов. в. Закутить. Шо за тиждень заробе, усе у неділю прогуля. От раз... узяв він у хазяїна плату, та як закрутив.
Засвіта́ти, -та́ю, -єш, гл. Свѣтать. Ще і на моїх воротях сонце засвітає. Межи двома світлоньками там рано засвітало.
Приторговувати, -вую, -єш, сов. в. приторгувати, -гую, -єш, гл. Приторговывать, приторговать, сторговать. Де хліба приторгує, де підводи найме, та все недорого. Приторгували ми собі стареньку хату.
Тринькати, -каю, -єш, гл.
1) Расточать, мотать, спускать деньги.
2) Картавить, нехорошо произносить.
Чепрага, -ги, ж. Аграфъ, застежка, пряжка съ украшеніями (для пояса, ожерелья и пр.).
