Гордува́ти, -ду́ю, -єш, гл. 1) Пренебрегать. Сама себе дурною називала, що Орликом гордувала. Він нами гордує. 2) Гордиться, чваниться. Вона багато гордує.
Засмути́ти, -ся. Cм. засмучати, -ся.
Кінчити, -ся. Cм. кінчати, -ся.
Побігнути, -гну́, -неш, гл. = побігти. Побігне із костела.
Послюсарювати, -рюю, -єш, гл. Побыть слесаремъ.
Ремінь, -ню, м. 1) Ремень. З вас деруть ремінь, а з їх, бувало, й лій топили. 2) Кожа выдѣланная, сапожный товаръ. Оце купив реміню чоботи пошию. 3) Широкій кожаный поясъ съ сумочкою при немъ и пр. Брат посяг у ремінь та й виймив мені сороківця. Ум. ремінець, ремінчик. Лучче своє личко, як чужий ремінець.
Робітниця, -ці, ж. Роботница. Батенько іде, хвалить мене: оддали дочку робітницю: по сім кіп жне. Ум. робітничка, робітнонька. Зіронько вечірняя, то жесь освітила, а з дому домівнонькою, а з поля робітнонькою.
Розбиш, -ша, м. Разбойникъ. Та тут по ціх лісах розбиші жили.
Розімлівати, -ва́ю, -єш, сов. в. розімліти, -лію, -єш, гл.
1) Разопрѣвать, разопрѣть, развариться (о варящейся пищѣ).
2) Разопрѣвать, разопрѣть, вспотѣть сильно (о человѣкѣ)
Сіяч, -ча, м. Сѣятель. Ось вийшов сіяч сіяти.
