Відсвічувати, -чую, -єш, гл. 1) Отражать, отсвѣчивать. У печі палає, ян у гуті. Одсвічують весело білі стіни і божничок. 2) Отражаться.
Духопе́л, -лу, м. Употр. въ выраженіи: духопе́лу дава́ти, да́ти. Бить, поколотить. Такого духопелу дам. Як почала давати йому духопелу, то він уже й не встав: поперебивала руки й ноги. У Мирнаго Ум. духопелик въ знач. ударъ рукой.
Кістка, -ки, ж. Кость. Чорток, чорток, не полічи моїх кісток. Кістки у могилі, сам в Господа Бога. Кістка мертва. Болѣзнь, наростъ на тѣлѣ.
Мшани́к, -ка́, м. Омшаник.
Нахаркати, -каю, -єш, гл. Нахаркать, наплевать.
Непочатий, -а, -е. Неначатый, нетронутый. Непочатою водою мийте біле тіло.
Нищунство, -ва, с. Нищенство; попрошайничество. Я нищуном при церкві був. Покинув і я своє нищунство та на Січ!
Побреніти, -ню́, -ни́ш, гл.
1) Потечь журча; полетѣть жужжа. Текли річки, nобреніли до Заводовської аж у сіни.
2) Цвѣсть нѣкоторое время. Маківка побреніла та й осипалась.
Притичина, -ни, ж.
1) Препятствіе, задержка. Йому ніби не перепиняла дороги жадна притичина.
2) Приключеніе. Коли б не було нам якої притичини.
Швиг меж. Швырь. Як суха земля копати, то тільки швиг, швиг з ями.
