Відвічати, -ча́ю, -єш, сов. в. відвітити, -чу, -тиш, гл.
1) Отвѣчать, отвѣтить. Вовк... питає його: «Чого ти тут ходиш?» — Сірко одвіча.
2) Отвѣчать, нести на себѣ отвѣтственность, отвѣтить. Смійся, смійся, а за смішки плачем одвітиш. Гуляй, душа, у роскоші, — відвічаю. Він одвічає, а той остається у боці.
Запе́внити Cм. запевняти.
Кицка, -ки, ж. Кусокъ дерна; комъ земли, глыба, вывороченная плугомъ.
Обгорнути, -ся. Cм. обгортати, -ся.
Однокінний, -а, -е. Одноконный.
Оскомитися, -млюся, -мишся, гл. Набивать себѣ оскомину.
Підскарбій, -бія, м. Казначей, казнохранитель.
Посередині нар. Посреди. А щоб мене до вечора посередині хати побачила. Роздерлась завіса церковня посередині.
Срібник, -ка, м. = срібняк. Найшов два срібника, се б то два срібних карбованця.
Штахети, -хет, ж. Рѣшетка, рѣшетчатая ограда. Перед двором великий пляц, штахетами обгороджений. Кватиря Серединських стояла серед саду, що був одгороджений од княжого тільки невеличкими зелено помальованими штахетами. Ум. штахетки. Перекинувсь півником, таким червоненьким, та й сів на штахетках перед замками.
